Лейкоцитарна формула

Показник	Нормальні значення
	%	х109/л
Нейтрофіли
паличкоядерні	1-6	0,04-0,3
сегментоядерні	45-72	2,0-5,5
Еозинофіли	0,5-5	0,02-0,3
Базофіли	0-1	0-0,065
Моноцити	3-11	0,09-0,6
Лімфоцити	19-37	1,2-3,0

  

19.Система hla та фізіологічні основи її значення для трансплантології.

У 1980 р. Жан Доссе, Д.Снелл і Б.Бенасерраф за відкриття лейкоцитарних антигенів були удостоєні Нобелівської премії. Відкрита ними система одержала назву системи HLA (Human Leucocyte Antigens), або антигенів гістосумісності, або трансплантаційних антигенів. Найбільше значення вони мають при підборі донора для трансплантації органів і тканин - нирок, серця, легень, печінки, кісткового мозку. Вивчення HLA-антигенів використовується при визначенні батьківства та ідентифікації особи, для характеритики популяції, демографічних процесів.

Класичні та некласичні HLA-антигени класу I

Молекули МНС класу I людини беруть участь у презентації антигенів Т-лімфоцитам. Їх можна поділити на класичні, що належать до класу Ia (HLA-A,-B,-C), та некласичні, які відносяться до класу Ib (HLA-E, -F, -G, а також MICA та MICB) (табл.). Експресія HLA-E та HLA -G відбувається на позазародкових тканинах і може бути вирішальною у визначенні імунологічних стосунків між матір’ю та плодом. HLA-G може оберігати тканини плода від дії NK-клітин і цитотоксичних Т-лімфоцитів, гальмуючи їхню активність.

Отже, на основі сказаного вище можемо сформулювати такі основні функції HLA-системи:

1. Зв’язування та презентація антигенів відповідній субпопуляції Т-лімфоцитів (цитотоксичним Т-лімфоцитам через молекули класу I та Т-хелперам через молекули класу II) і визначення типу імунної відповіді – клітинної або гуморальної.

2. Визначення HLA-комплекту особи, що відповідає за її імунологічну індивідуальність (це має вирішальне значення в трансплантології та репродуктології).

3. Ідентифікація окремих HLA-антигенів, пов’язаних зі зниженим або (частіше) з підвищеним ризиком розвитку певної хвороби.

Методи визначення HLA-антигенів:

1. Серологічне типування – реакція зв’язування специфічних антитіл з антигенами на поверхні клітин, найчастіше лімфоцитів.

2. Клітинне типування – стимуляція проліферації лімфоцитів у змішаній культурі, які не мають цих антигенів.

3. Генетичне типування – аналіз поліморфізму на рівні ДНК (методи гібридизації, ланцюгової полімеразної реакції з урахуванням специфічності послідовностей нуклеотидів, секвестрування ДНК) [16].

На основі визначення функцій HLA-системи та даних літератури щодо порушень репродуктивних процесів в організмі жінки можна сформулювати такі причинно-наслідкові зв’язки:

● HLA-антигени, асоційовані з реалізацією клітин-ної цитотоксичності (NK-клітини, цитотоксичні Т-лімфоцити), призводять до порушення імплан-тації, ендометріозу;

● HLA-антигени, асоційовані з реалізацією гумо-ральної імунної відповіді (Т-хелпери), зумовлюють предиспозицію до інфекцій статевої системи жінки.

Судячи з даних літератури, асоціація між HLA-анти-генами та спонтанними викиднями може реалізовуватися наступним чином:

● наявність у генотипі жінки таких HLA-антигенів, що знаходяться в класі II МНС і визначають схильність до аутоімунних хвороб і дефектів репродукції;

● підвищений рівень гістосумісності між партнерами за HLA-антигенами, які знаходяться в класі I МНС (пізні гестози);

● дефекти будови та функцій KIR-рецепторів на NK-клітинах (спонтанні викидні).