Найважливішими параметрами фізико-хімічного гомеостазу є:

1. рН – від’ємний десятковий логарифм концентрації йонів водню (Н⁺). В артеріальній крові його величина складає 7,4, у венозній – 7,35. Сталість рН необхідна для нормального протікання процесів обміну речовин в клітинах (ферменти змінюють свою активність при зміні рН).

2. Осмотичний тиск (Росм.) – тиск розчинника на напівпроникну мембрану, якщо вона розділяє розчини з різною концентрацією осмотично активних речовин. Складає біля 7,6 атмосфер (1 атмосфера – 760 мм рт.ст.). Впливає на обмін між плазмою крові та міжклітинною рідиною.

3. Онкотичний тиск – частина осмотичного, що створюється білками. Його величина в крові складає 25-30 мм рт. ст. (1/200 від осмотичного тиску). Впливає на обмін води між плазмою крові та міжклітинною рідиною.

4. Ізойонія – постійний йонний склад плазми крові. Особливо велике значення має підтримання стійкості концентрації йонів Na⁺ та К⁺ в плазмі крові (концентрації йонів Na⁺ складає 142 ммоль/л, К⁺ – 5 ммоль/л), так як від цього залежить стан всіх збудливих клітин організма.

5. В’язкість крові – визначає величину її внутрішнього тертя та вимірюється у відносних одиницях (в порівнянні з в’язкістю води). В’язкість плазми крові складає 1,7-2,3 й зумовлена наявністю в ній білків. В’язкість крові складає 4,5-5,0. збільшення в’язкості крові в порівнянні з в’язкістю плазми пов’язана з наявністю в ній форменних елементів, перш за все, червоних кров’яних тілець (еритроцитів). В’язкість крові впливає на рух крові по судинам, особливо мікроциркуляторного русла.

6. Гематокрит – відсотковий вміст форменних елементів в крові. В нормальних умовах складає для чоловіків 40-48%, жінок – 36-42%. Величина змінюється, перш за все, при зміні обміну води. Наприклад, збільшення гематокрита найчастіше є наслідком зневоднення організму. При збільшенні показника зростає в’язкість крові й порушується мікроциркуляція.

7. Щільність крові – визначається наявністю в плазмі крові розчинних речовин (щільність плазми складає 1,025-1,034 г/см³) та форменних елементів (щільність крові – 1,050-1,060 г/см³).

11. Еритроцити, їх функціональна роль в організмі, вікові особливості їх кількості.

Еритроцити в нормі є без*ядерною дископодібною, з обох боків увігнутою клітиною. Діаметр еритроцита дорівнює 7,2-7,5 мкм, об*єм однієї клітини становить 90 мкм3. Суха речовина еритроцита містить 95% гемоглобіну, 5% припадає на ліпіди та не гемоглобінові білки. У крові чол. Міститься 4,5-5,0*10¹² еритроцитів, а у жінок на 0.5*10¹² менше. Число еритроцитів у здорових людей може коливатися залежно від фізичного навантаження, перебування в умовах розрідженої атмосфери, дії гормонів тощо. Зокрема, жіночі статеві гормони гальмують розвиток еритроцитів, унаслідок чого вміст червонокрівців у крові жінок менший, ніж у чоловіків. Підвищення кількості еритроцитів в одиниці об'єму крові називається еритроцитоз або поліцитемія, а зниження — еритроцитопенія. Функції: Основна функція еритроцитів – перенесення кисню від легень до тканин і вуглекислого газу від тканин до легень. Проходячи через капіляри легень, гемоглобін легко приєднує кисень і перетворюється у нетривку сполуку — оксигемоглобін, що у тканинах інших органів розщеплюється виділяючи при цьому кисень, який використовується клітинами тканин. Звільнений від кисню гемоглобін відразу приєднує вуглекислий газ – продукт розпаду речовин у клітинах. Також еритроцити забезпечують підтримку рН крові (гемоглобін і оксигемоглобін складають одну з буферних систем крові); підтримання іонного гомеостазу за рахунок обміну іонами між плазмою та еритроцитами; участь у водному і сольовому обміні; адсорбція токсинів, в тому числі продуктів розпаду білка, що зменшує їх концентрацію в плазмі крові і перешкоджає переходу в тканині; участь у ферментативних процесах, у транспорті поживних речовин - глюкози, амінокислот.

В 1 мм3 крові міститься від 4 до, 5 млн. еритроцитів (у жінок 4,0. млн., у чоловіків — 4,5... 5, 0 млн.). Кількість еритроцитів не завжди однакова. Вона може значно збільшуватися при нестачі кисню на великих висотах, при м'язовій роботі. У людей, які живуть у високогірних районах, еритроцитів приблизно на 30% більше, ніж у жителів морського узбережжя. При переїзді з низовинних районів у високогірні кількість еритроцитів у крові збільшується. Коли ж потреба в кисні зменшується, кількість еритроцитів у крові знижується. Вміст еритроцитів у 1 мм3 крові змінюється з віком.

В крові новонароджених еритроцитів до 7 200 000 в 1 мм3, що пов'язують з недостатнім постачанням киснем плода в останні дні ембріонального періоду і під час пологів. Після народження умови газообміну поліпшуються, частина еритроцитів розпадається, а гемоглобін, що міститься всередині їх, перетворюється на пігмент білірубін. Утворення великої кількості білірубіну може стати причиною, так званої жовтяниці новонароджених, коли шкіра і слизові оболонки забарвлюються в жовтий колір.

12. Поняття про еритрон. Регуляція кількості еритроцитів у крові.

Еритрони є масою червоних кров'яних тілець, локалізованих в циркулюючій крові, в кістковому мозку і в кров'яних депо. Відмітною стороною еритрона від інших тканин організму є руйнування еритроцитів макрофагами. Даний процес отримав назву «еритрофагоцитоз». Побудова нових кліток здійснюється з використанням заліза і продуктами руйнування, що утворилися. Таким чином, еритрон є замкнутою системою, в якій зруйновані еритроцити утворюють нові.

Механізми регуляції кількості еритроцитів в крові:

1. Нервові механізми регуляції – забезпечують швидку зміну кількості

еритроцитів в одиниці об’єму крові за рахунок їх перерозподілу між депо

та активною циркуляцією. Головним механізмом є активація симпатичного

відділу вегетативної нервової системи (а точніше – симпато-адреналової

системи – САС) ( звуження більшості судин, в тому числі і венозних, які

депонують еритроцити ( вихід еритроцитів із депо (венозні судини та

селезінка) ( швидке збільшення кількості еритроцитів в одиниці об’єму

циркулюючої крові (ОЦК) ( підвищується здатність крові транспортувати

кисень. Такі зміни виникають при будь-якому стресі та при фізичному

навантаженні.

2. Гуморальні механізми регуляції відбуваються за посередництвом

еритропоетинів, які стимулюють дозрівання еритроцитів (еритропоез) та їх

вихід з червоного кісткового мозку в кров. Дані механізми регуляції

забезпечують повільне підвищення кількості еритроцитів в ОЦК.

Еритропоетини утворюються з глобулінів плазми крові під впливом

еритрогенів. Еритрогени утворюються в нирках за таких умов:

а) зменшення кількості кисню в крові (гіпоксія);

б) зменшення кровопостачання нирок.

Механізм: гіпоксія ( вироблення еритрогенів нирками ( стимуляція

утворення еритропоетинів ( їх вплив на червоний кістковий мозок (

посилення еритропоезу ( збільшення кількості еритроцитів в ОЦК (

збільшення транспорту кисню кров’ю ( зменшення гіпоксії.