Клітинний імунітет

Захисна функція білих клітин крові пов'язана не тільки із зне­шкодженням інфекційних агентів, але й із знищенням будь-яких клітин, що генетично відрізняються. Подібні клітини можуть утво­рюватись в організмі внаслідок порушення передачі спадкоємної інформації — мутацій. Вважають, що в організмі в кожний момент може бути близько 10 млн змінених клітин (приблизна частота мутацій в період мітозів складає одну на мільйон клітин). Біль­шість таких клітин нежиттєздатні і одразу гинуть. Інші, навпаки, набувають підвищеної потенції до поділу і можуть перетворюва­тись на пухлинні. Для боротьби з цими клітинами існують реакції клітинного імунітету. Клітинний імунітет також має значення для знешкодження деяких вірусів та мікроорганізмів.

У реакціях клітинного імунітету беруть участь різні типи лім­фоцитів: клітини-кілери (від англ. killer — вбивця), хелпери (від англ. helper — помічник) і суйресори (від англ. suppress — пригні­чувати), а також макрофаги і утворені ними антитіла, які діють ло­кально.

Важлива роль у реакціях клітинного, у тому числі й трансплан­таційного, імунітету, в розпізнаванні чужорідних клітин належить антигенам гістоспорідненості (HLA — від англ. hu­man leukocytic antigens). Ці антигени містяться на плазматичній мембрані клітин, що мають ядра, у тому числі і в лейкоцитах. Антигени HLA є глікопротеїдами, міцно зв'язані з клітинною мем­браною. Виділяють кілька основних підтипів антигенів: А, В, С, D, DR. Кожний з них у свою чергу має кілька підвидів. За на­явності конкретного набору цих антигенів (а їх близько 100) клі­тини кожної людини дуже специфічні. Цю специфічність контро­лює клітинний імунітет. У разі появи чужорідних антигенів вми­каються реакції відторгнення, у яких бере участь згада­на вище система захисту. Тому при потребі пересадити орган слід дуже ретельно підібрати донора за антигенною гістоспорідненістю (найближчі антигени у однояйцевих близнюків). Але навіть при ретельному підбиранні донора після пересадки органа слід послаб­лювати реакцію клітинного імунітету. Одним з найпотужніших природних інгібіторів імунітету є глюкокортикоїди.

Захисні функції деяких органів

У захисті органу від факторів навколишнього середовища, у формуванні його резистентності беруть участь окремі тканини, органи й цілі системи.

Печінка — важливий бар'єр організму, який знешкоджує бага­то токсичних продуктів, що надходять у організм ззовні (отрути, алкоголь), а також утворюються в організмі, в процесі гниття і бродіння (у товстій кишці). Ця функція виконується завдяки си­стемі фіксованих макрофагів (клітини Високовича— Купфера) і за рахунок ферментативних властивостей гепатоцитів. Печінка бере участь і у формуванні імунологічних реакцій. Крім того, бактерицидні властивості має жовч. їз крові через печінку разом з жовчю у кишки виводиться багато токсичних сполук.

Нирки також виводять токсичні сполуки. При деяких інфекціях у сечі можна виявити мікробні токсини.

Шкіра. Бактерицидні властивості шкіри зумовлені низькою рН (3,3—3,5), а також жирними кислотами, які містяться в секреті сальних залоз. Наприклад, черевнотифозна паличка та холерний вібріон на чистій шкірі гинуть протягом кількох годин або навіть хвилин. Крім того, шкіра звичайно є і механічним бар'єром.

Слизові оболонки очищуються від мікробів завдяки війчастому епітелію й секрету. Крім того, у верхніх дихальних шляхах цьому сприяють такі захисні рефлекси, як кашель і чхання, коли повітря у повітроносних шляхах рухається зі швидкістю до 50 м/с, захоп­люючи з собою й слиз. Бактерицидні властивості слизових оболо­нок пов'язані з наявністю ферментів, що руйнують мікроорганіз­ми, антитіл лейкоцитів, які постійно виходять на поверхню слизо­вих оболонок.

Велике значення у захисних реакціях належить слизовим обо­лонкам органів травлення. При дії на рецептори слизових оболо­нок розвивається ряд захисних реакцій, наприклад, слиновидільна реакція, блювотний рефлекс.

Шлунковий сік має виражену бактерицидну дію, тому біль­шість мікробів, які надходять з їжею, у шлунку гине. Бактери­цидна дія шлункового соку зумовлена хлористоводневою кислотою і протеолітичними ферментами, що містяться в ньому.

Лужне середовище кишок сприяє розвитку мікрофлори. Киш­ковий епітелій, лімфатична система кишок, а також фагоцити, антитіла і ферменти у нормальних умовах забезпечують захист від попадання у кров мікробів.

Сам процес травлення — розщеплення поживних речовин до складових елементів — також грає захисну роль. Він захищає від надходження чужорідних сполук, що можуть втручатись у гомео­статичні реакції організму. Особливо важливе значення має про­цес руйнування білків, протеїнів, які володіють антигенними вла­стивостями. До захисних реакцій слід зарахувати й процес руйну­вання нуклеїнових кислот — носіїв інформації, ряду інших біо­логічно активних сполук.