Гуморальні механізми

Гуморальні механізми містять широкий спектр факторів, які є в крові та інших середовищах організму й нейтралізують патоген­ні фактори або їх токсини. До них належать специфічні -у-глобу-ліни (імунні антитіла), лізоцим, лізини, система комплементу, ін­терферон та ін.

У відповідь на надходження до організму чужорідного білка (або глікопротеїду) у лімфоїдних органах починається проліфера­ція лімфоцитів. Якщо ці сполуки призводять до утворення антитіл, то вони звуться антигенами. Процеси розпізнавання генетич­но чужорідних речовин та біосинтезу антитіл пов'язані з функцією лімфоцитів та моноцитів. Так, коли фагоцити захоплюють та руй­нують чужорідні речовини, то фрагменти цих речовин залишаються на плазматичній мембрані фагоцита в сполуці зі специфічними рецепторами. Одні із різновидів лімфоцитів (Т-лімфоцити) та­кож містять на мембрані рецептори до антигенів, завдяки яким лімфоцити і розпізнають їх. Після адсорбції на вказаних клітинах інформація про антиген передається до лімфоцитів іншого різно-

9*

259

виду — В-лімфоцитів. Внаслідок цього починається процес анти-гензалежного розвитку В-лімфоцитів у лімфоїдних органах.

Особливо важливу роль у цьому процесі відіграють лімфа­тичні вузли, що містять усі потрібні для цього клітинні еле­менти. Лімфатичні вузли є своєрідним фільтром лімфи. Лімфа, цдо надходить по приносних судинах, потрапляє спочатку до кра­йового синуса, розташованого між капсулою та кірковою речови­ною. Після цього вона прямує до центру і залишає лімфатичний вузол крізь ворота по виносній судині. Лімфа, проходячи крізь кіркову та мозкову речовину, за наявності мікроорганізмів або антигенів частково від них звільняється.

Подібним фільтром для крові є селезінка. Вона видаляє з кро­вотоку не лише чужорідні антигени, а й еритроцити, що втратили функціональну активність, лейкоцити та тромбоцити.

Більш детально тонкі механізми імунітету вивчаються в спе­ціальних розділах імунології та патофізіології. Тут же коротко познайомимося з загальними принципами організації захисних ме­ханізмів крові, в яких беруть участь лімфоцити.

Однією з функцій лімфоцитів є участь їх у виробленні антитіл у відповідь на антиген, що потрапив у організм. Антигеном може бути мікроорганізм або його молекули-переносники та розміщені на них детермінантні групи, які обумовлюють специфічність. Після взаємодії антигенів з макрофагами або Т-лімфоцитами інформація передається до вторинних лімфоїдних органів, де розпочинається процес біосинтезу специфічних до даного антигена антитіл — іму-ноглобулінів. Синтез антитіл виконується В-лімфоцитами, які при цьому перетворюються на плазматичні клітини. Можуть синтезуватися кілька типів імуноглобулінів: ^М, ^N1, ^в, ^А, їдЕ. Всі вони мають здатність з'єднуватися з антигеном і нейтра­лізувати його. Частина плазматичних клітин може бути в організмі тривалий час, навіть за відсутності антигенів. Це забезпечує так звану імунну пам'ять. Завдяки їй імунна відповідь, у тому числі й швидкість утворення антитіл, при першому і повторному потрап­лянні антигена відрізняється. Початкова реакція у відповідь на перше потрапляння антигенів розвивається порівняно повільно, то­му що досить висока концентрація антитіл накопичується лише через 2—3 тиж і тримається в крові порівняно недовго (кілька тижнів). При повторному потраплянні в організм антигенів завдя­ки імунній пам'яті (збереження плазматичних клітин, що синтезу­вали райіше антитіла до цього антигену) ці процеси різко приско­рюються. Антитіла в досить великій кількості з'являються вже через кілька годин (діб) і швидко нейтралізують антигени. Ці антитіла можуть перебувати в організмі тривалий час.