Життєвий цикл та функції тромбоцитів

Тромбоцити, що утворюються в кістковому мозку, циркулюють у крові протягом 8—12 діб. Потім вони руйнуються у селезінці, печінці, легенях або прилипають до ендотелію кровоносних судин. У ендотелії тромбоцити виконують трофічну функцію, «ви­ливаючи» у клітини свій вміст, в тому числі й фактор росту. Зав­дяки цьому стінка судин, особливо капілярів, стає «міцнішою». Ця, так звана ангіотрофічна, функція тромбоцитів яскраво прояв­ляється при їх недостатній кількості — тромбоцитопенії. Якщо ендотеліальнІ клітини втрачають тромбоцитарне живлення, вони зазнають дистрофії і починають пропускати через свою цитоплаз­му навіть цілі еритроцити. Діапедез еритроцита буває дуже інтен­сивним: якщо на його шляху зустрічається ядро клітини, то воно може розколотися навпіл. Еритроцити, що виходять у тканини, утворюють незначні крововиливи. Для виконання ангіотрофічної функції за добу може використовуватись до 10 % тромбоцитів, які циркулюють у крові.

Своєрідним різновидом ангіотрофічної функції тромбоцитів є посилення проліферативних процесів гладком'язових клітин ендо­телію при ушкодженні судини (після утворення згустка крові) під впливом фактора росту. Тромбоцити виконують такі функції:

1) Транспортну, пов'язану манітних біологічно активних 3) беруть участь у зсіданні пинці кровотечі.

ЗУПИНКА КРОВОТЕЧІ

з переносом на мембранах різно-сполук; 2) ангіотрофічну; крові; 4) беруть участь у з у -

При ушкодженні судини кровотеча зупиняється у кілька ета­пів: 1) судинно-тромбоцитарний гемостаз; 2) коагуляцїйний гемо­стаз. На усіх етапах відбувається взаємодія судин, ушкоджених тканин, факторів систем гемокоагуляції і формених елементів крові.

ФАКТОРИ ЗСІДАННЯ КРОВІ

У плазмі крові у вільному стані міститься багато сполук, що беруть участь у процесі зсідання крові. Ці фактори зафіксовані у всіх формених елементах крові (тромбоцитах, еритроцитах та лей­коцитах).

За міжнародною номенклатурою плазменні фактори зсідання крові позначаються римськими цифрами з урахуванням хронології їх відкриття (для позначення активного стану додається літера «а»). Крім того, їх називають за хімічною ознакою, механізмом участі в процесі творення згустка або за прізвищем першого хво­рого, у крові якого їх виявили (табл. 9).

Усі ці фактори можна розділити на дві групи: ферменти (їх попередники)—фактори XII, XI, X, IX, VII, II; неферменти —

Таблиця 9. Позначення плазменных факторів зсідання крові

Цифрове позначення

Назва

1 II III IV V VII VIII IX

X XI

XII XIII

Фібриноген Протромбін

Тканинний тромбопластин, тканинний фактор Іони кальцію

Ас-глобулін," проакцелерин, лабільний фактор Проконвертин, стабільний фактор Антигемофільний глобулін (АГГ) Плазменний компонент тромбопластину {ТРС-фак-тор), фактор Кристмаса; антигемофільний фактор В Фактор Стюарта — Прауера, протромбіназа Плазменний попередник тромбопластину (РТА-фак­тор)

Фактор Хагемана, контактний фактор Фібрннстабілізуючий фактор, фібриназа, плазменна трансгл ута мі наза

фактори І, IV, V, VIII. Причому, якщо фактор І є білком, який виконує найважливішу функцію у формуванні згустка крові, то* інші (IV, Vi VIII) є активаторами ферментативних процесів.

Фактори зсідання, що містяться

у формених елементах крові та тканинах

Багато факторів зафіксовані на мембрані або містяться в се­редині формених елементів крові. В клітинах крові, особливо у тромбоцитах, є і власні фактори, які беруть участь у гемостазі. Вони можуть накопичуватись у клітині. Завдяки цьому в ділянці ушкодження судини швидко концентрується їх велика кількість. Позначаються фактори тромбоцитів арабськими цифрами. Най­важливіші із них такі. ПФ-3 -(фактор пластинок) — фосфоліпіди мембран. Подібним до нього є мембранний фактор еритроцитів. ПФ-4 зв'язує гепарин і прискорює процес зсідання крові. ПФ-5 — фібриноген, на частку Якого припадає до 10 % білка, що містить­ся у тромбоциті. ПФ-6 — тромбостенін. Він подібний до актинових та міозинових волокон. Скорочуючись у присутності Са²⁺, сприяє ущільненню стінки судини. ПФ-10 — серотонін, що сприяє звужен­ню судин. ПФ-11— фактор агрегації. За хімічною природою це АДФ. У клітинах крові при утворенні тромба співвідношення АТФ: АДФ зменшується від 3:1 до 1:1. АДФ забезпечує скупчення тромбоцитів у місці ушкодження. Цю ж функцію виконує також один із простагландинів — тромбоксан А₂.

Майже всі фактори зсідання крові, що містяться у тромбоци- тах, виявлені і в еритроцитах та лейкоцитах. Виняток становить ПФ-6, за відсутності якого (або у разі його малої кількості) про- цес ретракції згустка сповільнюється. Важливу роль у процесі лізису виконують ферменти лейкоцитів. ^

Тканини також містять субстанції, які беруть участь у про­цесі гемостазу. Так, фосфоліпіди ушкоджених мембран, як і фос­фоліпіди формених елементів крові, беруть участь в активації ря­ду ферментів. Вони служать основою для утворення простаглан­динів. При ушкодженні тканин, кровоносних судин відкривається колаген, який запускає процеси зсідання крові, приклеювання тромбоцитів.

СУДИННС-ТРСМБОЦИТАРНИЙ ГЕМОСТАЗ

Завдяки судинно-тромбоцитарному гемостазу може самостійно припинитись кровотеча із невеликих судин. Але при ушкодженні великих судин цього механізму не досить. Тут він виступає лише первинним гемостазом, з якого розпочинаються всі фази зупинки кровотечі.

Після ушкодження судин послідовно запускаються етапи су-динно-тромбоцитарного гемостазу.

1. Рефлекторний спазм судин розпочинається одразу після ушкодження.- Він обумовлений місцевими рефлекторними механіз­мами і підтримується реакцією гладких м'язів судин ушкодженої ділянки на вазоактивні сполуки, що утворюються тут. Крім того, при послідовному руйнуванні із тромбоцитів виділяються судино­звужувальні речовини (серотонін, адреналін, тромбоксан). Спазм судин розвивається досить швидко, але через кілька хвилин може припинитись, і кровотеча відновиться. Тому для зупинки кровоте­чі потрібно, щоб підключились інші механізми гемостазу.

2. Адгезія — прцклеювання тромбоцитів до місця ушкодження. В ініціації цього процесу ведуча роль належить волокнам колаге­ну, до яких прилипають негативно заряджені тромбоцити. При цьому тромбоцит змінює свою форму і викидає довгі ниткові від­ростки — псевдоподії. Найважливішим плазменним фактором адге­зії тромбоцитів є глікопротеїд, що синтезується ендотелієм судин, тобто фактор Віллебранда (він накопичується також і в тромбо­цитах).

3. Зворотна агрегація (скупчення) тромбоцитів. Поява нитко­вих відростків, зміна форми тромбоцитів відбуваються ще під час підходу до місця ушкодження. Це сприяє «склеюванню» тромбо­цитів один з одним (по 10—20) і прилипанню у такому вигляді до стінки судини. Процес агрегації прискорює виділення із зруйно­ваних тромбоцитів АДФ, адреналіну, арахідонової кислоти, про­стагландинів. Унаслідок цього формується первинний, так званий білий тромб, що прикриває ушкоджену ділянку. Але він ще не щільний і може пропускати плазму крові.

4. Необоротна агрегація тромбоцитів — наступний етап пере­творення білого тромбу. Основним стимулятором зміцнення тром­бу є тромбін, який досі (через 5—10 с після ушкодження) утво­рювався під час реакцій коагуляційного гемостазу, що відбуваю­ться паралельно. Важливо те, що тромбін зумовлює агрегацію в таких дозах, які значно менші від тих, котрі потрібні для утворен­ня справжнього тромба.

5. Ретракція тромбоцитарного тромба. Із зруйнованих тромбо­цитів виходить пластинчастий фактор (ПФ-6) — тромбостенін. ПФ-6 нагадує актоміозин. Він здатний скорочуватися і тим самим зменшувати розмір і ущільнювати згусток. У агрегації тромбоци­тів, крім названих факторів, беруть участь небілкові (Са²⁺, Мд²⁺) і білкові плазменні кофактори (альбумін, фібриноген та ін.).

Усі ці процеси відбуваються порівняно швидко, тому крово­теча із невеликих ран зупиняється протягом кількох хвилин.

КОАГУЛЯЦІЙНИЙ ГЕМОСТАЗ

Одночасно із первинним (судинно-тромбоцитарним) гемоста­зом розвивається вторинний (коагуляційний), який забезпечує зу­пинку кровотечі із тих судин, для яких було не досить поперед­нього етапу. Тромбоцитарна пробка не витримує високого тиску крові і при зменшенні реакції рефлекторного спазму може вими­ватися; Тому на зміну їй формується справжній тромб. Основою утворення тромба є перехід розчиненого фібриногену (Ф-І) у нерозчинний фібрин з формуванням мережі, в якій за­плутуються формені елементи крові. Фібрин утворюється під впливом фермента тромбіну. У нормі тромбіну немає в крові. В ній міститься його попередник, що має неактивну форму. Це протромбін (Ф-ЇІ). Для активації протромбіну потрібен свій фер­мент — протромбіназа. Процес утворення активної протром-бінази складний, вимагає взаємодії багатьох факторів плазми, клі­тин, тканин і триває 5—7 хв.

Усі процеси коагуляційного гемостазу є ферментативни-м и. Вони відбуваються за типом послідовного каскаду.

Найскладнішою і найдовшою є фаза формування протромбіна-зи. Основою утворення ферменту протромбінази є ліпідний фактор. Залежно від типу походження виділяють тканинний (зовніш­ній) та плазменний (внутрішній) механізми. Тканинна протромбіназа з'являється через 5—10 с після ушкодження, а кро­в'яна — лише через 5—7 хв (мал. 129).

Внутрішній мехашм АнггшВація—ХЦ (колаген, протеази)

/ти мех іт—ХИ

₁

Зовнішній міхоиізм Тканинний фак/пор

І

VII

ФЇЇ+ХІ+ХНа

\

їх ■

біиоза

, Антитромбін Іії

-ХІН »

Мів І

+гбпорин

-*■ і -* і

_Ґ

Мал. 129. Схема коагуляційного ге мостазу (за даними 3. С. Баркага на, 1980)

Тканинна протромбіназа. При утворенні тканинної протромбі­нази ліпідний фактор-активатор виділяється із мембран ушкодже­них тканин, стінок судин. Спо­чатку активується Ф-УІІ. Ф-УІІа разом із фосфоліпідами тканин і кальцієм утворює комплекс 1а. Під впливом цього комплексу ак­тивується Ф-Х. Ф-Ха на фосфолі-підах утворює за участю Са²⁺ і Ф-У комплекс 3, який і є тканин­ною протромбіназою. Тканинна протромбіназа активує невелику кількість тромбіну, який викори­стовується головним чином у ре­акції агрегації тромбоцитів. Крім того, виявлено ще одну функцію утвореного за зовнішнім меха­нізмом тромбіну — під його впли­вом на мембрані агрегованих тромбоцитів формуються рецеп­тори, на яких може адсорбуватися Ф-Ха. Внаслідок цього Ф-Ха стає недосяжним для одного із сильних антикоагулянтів — ан­титромбіну III (див. с. 281). Це складає передумову для наступ­ного формування на місці тромбоцитарного тромба справжнього.

Кров'яна протромбщаза утворюється на основі фосфоліпідів мембран ушкоджених клітин крові (тромбоцитів, еритроцитів). Ініціатором "цього процесу є волокна колагену, що з'являються при ушкодженні судини. Завдяки контакту колагену з Ф-ХІІ роз­починається каскад ферментативних процесів. Активований Ф-ХІІа утворює перший комплекс із Ф-ХІа^на фосфоліпідах мембран ери­троцитів та тромбоцитів, що руйнуються до цього часу. Це най-повільніша реакція, вона триває 4—7 хв.

Подальші реакції також відбуваються на матриці фосфоліпі­дів, але швидкість їх значно вища. Під впливом комплексу і фор­мується комплекс 2, що складається із Ф-ІХа, Ф-УШ та Са²+. Цей комплекс активує Ф-Х. І нарешті, Ф-Ха на матриці фосфолі­підів утворює комплекс 3 — кров'яну протромбіназу (Ха+У+ Н-Са²+).

Друга фаза зсідання крові — утворення тромбіну. Че­рез 2—5 с після утворення протромбінази майже миттєво (за 2— 5 с) відбувається утворення тромбіну. Білок плазми протромбін (аг-глобулін, що має молекулярну масу 68 700) міститься в плаз­мі (0,15 г/л). Кров'яна протромбіназа адсорбує на своїй поверхні п/отромбін і перетворює його на тромбін.

Третя фаза — перетворення фібриногену на фіб­рин. Під впливом тромбіну фібриноген плазми перетворюється на фібрин. Цей процес відбувається у 3 етапи. Спочатку фібрино­ген (молекулярна маса 340 000; в нормі міститься в концентрації від 1 до 7 г/л) у присутності Са²+ розщеплюється на 2 субодини-ці. Кожна із них складається з 3 поліпептидних ланцюгів — а, р, у. Ці золевидні мономери фібрину під дією електростатичних сил стають паралельно один до одного, утворюючи фібринполімери. Для цього потрібен Са²⁺ та плазменний фактор фібринопептид А. Утворений гель ще може розчинятися. Його називають фібрином 8. На третьому етапі за участю Ф-ХШ та фібринази тканини, тромбоцитів, еритроцитів і Са²* утворюються ковалентні зв'язки, і фібрин 3 перетворюється на нерозчинний фібрин 1. Унаслідок цього формується ще відносно м'який клубок ниток фібрину, в які заплутуються тромбоцити, еритроцити та лейкоцити, що призво­дить до їх руйнування. Це сприяє місцевому збільшенню концент­рацій факторів зсідання та фосфоліпідів мембран, а звільнений із еритроцитів гемоглобін надає тромбові відповідного кольору.