Основи переливання крові

Раніше при переливанні крові користувались виключно ціліс­ною кров'ю. Крім того, не було широкої можливості переливати багато крові. Вважали, що при переливанні потрібно Враховувати лише групову належність еритроцитів донора. Справді, при введен­ні великої кількості плазми, що містить а- або р-аглютиніни, вони розбавляються у великій кількості плазми реципієнта, і титр їх стає настільки низьким, що вони вже неспроможні активно аглютинувати еритроцити реципієнта. Тому вважалось за можливе переливати не тільки одногрупну кров, але й інші. Так, пропону­вали І групу крові, що не містить у еритроцитах А- і В-антигени, вводити будь-якому реципієнту. Донорів з І групою крові назива­ли універсальними. Кров II і III груп рекомендували переливати також людям з IV груїюю крові, тому їх зараховували до універ­сальних реципієнтів.

Але цього робити не слід при введенні значних кількостей кро­ві, тому що при цьому антитіла донора можуть зумовлювати аглю­тинацію еритроцитів реципієнта. Крім того, треба враховувати, що в клініці вводять великі об'єми крові (під час операції, травми), а сучасні рекомендації для переливання крові звужені, тому слід використовувати лише кров однієї групи. У крайньому разі можна скористатися еритроцитами групи 0.

Звичайно, не можна переливати еритроцити донора з резус-позитивним фактором реципієнту з резус-негативним фактором, хоча при нехтуванні цим правилом при першому переливанні кро­ві серйозних ускладнень і не буде, тому що до моменту появи антитіл, як правило, перелиті Нп+-еритроцити із крові зникнуть. Виходячи з цих міркувань, не слід користуватися кров'ю одного й того ж донора при повторному переливанні, оскільки обов'язково до якої-небудь із систем відбудеться імунізація. Таким чином, уявлення про універсального донора та реципієнта застаріло. Справді, універсальний реципієнт з IV групою крові є універсаль­ним донором плазми, позаяк у ній немає аглютинінів. Звичайно, найкращим донором може бути тільки сам хворий. Тому, якщо є можливість, слід заготувати аутокров перед операцією. Перели­вання крові іншої людини, навіть при дотриманні всіх вказаних вище правил, обов'язково призведе до додаткової імунізації.

Гемостаз

Система гемостазу забезпечує збереження крові в рідкому ста­ні, запобігає кровотечі і відповідає за структуру стінок кровонос­них судин. У разі ушкодження судин завдяки цій системі швидко зупиняється кровотеча. Виконуючи функцію збереження рідкого стану крові, система гемостазу бере участь і у підтриманні об'єму крові, що циркулює в судинах, на оптимальному рівні. Останню функцію вона виконує разом з органами кровотворення, крово­обігу, виділення.

Гемостаз здійснюється завдяки взаємодії стінок кровоносних судин, формених елементів крові (еритроцитів, лейкоцитів, тром­боцитів), а також факторів, що містяться в плазмі крові. У плаз­мі крові є понад 40 різних факторів, які беруть участь у забезпе­ченні гемостазу. Ці сполуки можна розподілити на дві групи: ті, що забезпечують процес зсідання крові (коагулянти), і ті, що руйнують (антикоагулянти).