Антитіла плазми

І (а. Р)

II (Р)

3. (а)

4. {-)

знак поваги до праці їх першовідкривача Ландштейнера в сучас­ній назві системи залишено «0-антиген» замість «Н».

Плазма крові новонародженого, як правило, ще не має ан­титіл а і р. Після народження вони поступово з'являються (росте титр) до того фактору, який був відсутній. Стверджують, що про­дукція вказаних антитіл пов'язана з ' надходженням у кров дітей деяких речовин з їжею або тих, що виробляються кишковою мік­рофлорою. Ці речовини можуть надходити в кров у зв'язку зі здат­ністю організму новонародженого всмоктувати неперетравлені біл­ки та інші великі молекули. Титр аглютинінів досягає максимуму у віці 10—14 років, після чого поступово знижується (мал. 127).

Інші антигенні еритроцити

На мембрані еритроцитів, крім антигенів АВН, є інші антиге­ни, які визначають їх антигенну специфічність. З них близько ЗО зустрічається досить часто. Вони можуть спричинити аглютинацію і гемоліз еритроцитів при переливанні крові. Виділяють понад 20 різних систем крові за наявністю антигенів: Ї^Ь, М, 5, Р, А, КК та ін. Але більшість з них у природних умовах не мають антитіл. Як і звичайні імунні антитіла, вони утворюються при надходженні у організм антигенів і зумовлюють гемоліз еритроцитів при по­вторному переливанні крові. То­му при переливанні крові бажа­но, щоб кров була сумісною не лише за системою АБО, а й за іншими факторами. У реальних умовах повної сумісності досягти неможливо, оскільки тільки із вказаних антигенів можна склас­ти майже 300 мдн комбінацій.

Резус-фактор

Тепер вважають, що при пе­реливанні крові визначення її групи лише за системою АВ0 не

_♦

Руйнукння

досить. Як мінімум, треба визначити ще й резус-належність. У більшості (до 85%) людей на мембрані еритроцита є так зва­ний резус-фактор, який міститься і в еритроцитах одного з видів мавп — макак резус.

Але, на відміну від антигенів А і В, у сироватці крові людини з резус-негативним фактором немає антирезусних антитіл. Вони з'являються після надходження резус-позитивних еритроцитів у русло крові людей з резус-негативним фактором. їх нараховується приблизно 15 %.

Резус-належність (Ип) визначається наявністю в мембрані ери­троцита кількох антигенів, що позначаються С, Э, Е, С, (1, Е. Най­більше значення має О-аглютиноген, тому що антитіла до нього з*являються більш активно, ніж до інших. За наявності в еритро­циті Б-фактора кров людини вважається резус-позитивною (Ип+), за його відсутності — резус-негативною (Ші~).

Переливання Кп+-еритроцитів людині з резус-негативним фак­тором призводить до імунізації. Максимум титру антирезусних тіл спостерігається через 2—4 міс. Але до цього часу перелиті еритро­цити зникають з організму. Присутність в організмі реципієнта антитіл при наступному переливанні Ші+-еритроцитів призводить до їх гемолізу.

Резус-фактор має значення не тільки при переливанні крові, а й при вагітності. Так, якщо у матері з резус-негативним чинни- ком кров плода містить резус-позитивний фактор, то у відповідь на потрапляння в її організм еритроцитів плода поступово протя- гом кількох місяців з'являються антирезус-антитіла. При нор- мальному перебігу вагітності це можливо, як правило, лише при пологах, коли порушується плацентарний бар'єр. Природні ізо- аглютинїни а і Р належать до класу ІдМ. Аглютиніни проти ре- зус-позитивного фактора, як і ряду інших, що з'являються при імунізації, належать до класу Через плаценту легко прохо-

дять ^антитіла типу у той час як антитіла класу І§М не про­ходять. Тому при повторній резус-конфліктній вагітності саме імунні антирезус-антитіла проходять через плаценту і зумовлюють зміни еритроцитів плода, внаслідок чого спостерігаються відповід­ні ускладнення. Але якщо чомусь еритроцити плода потрапляють у кровоносне русло жінки під час першої вагітності, тоді гемолі­тична анемія новонароджених, зумовлена резус-несумісністю, мо­же спостерігатись і при першій вагітності. Інколи гемоліз еритро­цитів плода може бути наслідком проникнення і природних ізо-аглютинінів матері (мал. 128).