4. Операції банків із запозичення коштів. Міжбанківський кредит.

До позиченого капіталу комерційного банку належать кошти, отримані

від емісії та продажу облігацій, та кредити, отримані в інших банків, у

тому числі в НБУ.

На відміну від звичайних акцій облігації не дають права їх власникам на

участь у керуванні комерційним банком. Якщо акції випускаються без

установлення терміну погашення, то для облігацій установлюється певний

термін. Тому кошти, отримані комерційним банком за допомогою випуску

облігацій, не можуть вважатися власним капіталом. Вони свідчать про

надання власниками облігацій зазначених коштів у розпорядження емітента у

формі довгострокової позики. Власник облігації набуває права на одержання

фіксованого прибутку за нею протягом терміну дії позики. З настанням

терміну погашення облігації банк повертає власнику номінальну вартість

цього цінного паперу.

Одним із джерел поповнення ресурсів комерційного банку є

міжбанківський кредит. Кредитними ресурсами торгують фінансово стійкі

комерційні банки, в яких завжди є надлишок ресурсів. Ці банки для одержання

прибутку прагнуть розмістити вільні ресурси в інших банках. Крім фінансової

вигоди, банки-кредитори одержують можливість установлення ділових

партнерських стосунків.

Терміни міжбанківських кредитів можуть бути різними — від одного дня

до трьох-шести місяців. Процентна ставка за міжбанківськими кредитами, як

правило, нижча, ніж за кредитами, наданими господарникам, і пов’язана з

обліковою ставкою НБУ.

Банки-позичальники залучають міжбанківський кредит для розширення

своєї кредитної діяльності з клієнтами, а також у зв’язку з необхідністю

регулювання банківської ліквідності. В Україні у зв’язку з упровадженням

електронних розрахунків міжбанківське кредитування здійснюється через

прямі контакти між банком-кредитором і банком-позичальником, на

договірних умовах, на чітко визначений термін. Досить активно

використовуються міжбанківські кредити терміном на один день, мета яких

полягає у підтриманні поточної ліквідності банку.

У договорі про міжбанківське кредитування, крім терміну, обумовлюється

сума кредиту, рівень процентної ставки, порядок погашення. Звичайно при

порушенні терміну погашення міжбанківського кредиту банк-кредитор

передбачає своє право на безспірне списання боргу. Якщо банк, що позичив

кредитні ресурси, не може їх повернути в установлений термін, то він купує

гроші в іншому банку.

Купувати і продавати кредитні ресурси можуть не тільки комерційні

банки, а й їхні відділення та філії. Проте це право реалізується лише в

системі одного банку, що має філійну мережу.

Для ефективного регулювання грошово-кредитним ринком, управління

ліквідністю банківської системи, виконання функції кредитора останньої

інстанції НБУ застосовує такі механізми рефінансування комерційних банків:

 проведення операцій на відкритому ринку;

 надання стабілізаційного кредиту;

 здійснення біржових і позабіржових операцій з купівлі і продажу

державних цінних паперів на відкритому ринку.

Операції на відкритому ринку НБУ проводить, здійснюючи

короткострокове та середньострокове рефінансування банків через

кількісний або процентний тендер, а також через постійно діючу лінію

рефінансування (кредит «овернайт»).

НБУ здійснює рефінансування комерційних банків через операції на

відкритому ринку тільки під забезпечення державних цінних паперів,

векселів суб’єктів господарської діяльності і векселів Державного

казначейства України, що враховані комерційним банком.

НБУ може кредитувати комерційні банки через відповідні механізми

рефінансування, якщо вони дотримуються таких вимог:

 термін діяльності банку не повинен бути меншим, ніж один рік;

 банк має ліцензію НБУ на здійснення відповідних банківських операцій;

 банк має власні високоліквідні активи (цінні папери та інші цінності),

які можуть бути прийняті в заставу;

 банк виконує вимоги щодо дотримання таких нормативів капіталу:

капіталу банку (Н1), мінімального розміру статутного капіталу (Н2),

платоспроможності (Н3), достатності капіталу (Н4), у тому числі розмір

зареєстрованого та сплаченого статутного капіталу не повинен бути

меншим, ніж розмір, що визначений кваліфікаційними вимогами;

 виконуються нормативи загальної ліквідності та співвідношення

високоліквідних активів до робочих активів банку;

 банком сформовано резерв для відшкодування можливих втрат за

кредитними операціями відповідно до встановлених обсягів;

 банком здійснюється своєчасне погашення одержаних від НБУ

кредитів;

 прострочені та сумнівні кредити в портфелі банку не перевищують 10%

від суми кредитного портфеля;

 кредити, що надані іншим банкам на міжбанківському ринку, не

перевищують 5% кредитного портфеля банку.

НБУ здійснює рефінансування комерційних банків за допомогою операцій

на відкритому ринку тільки для регулювання грошово-кредитного ринку та з

метою підтримання ліквідності банківської системи, тому обсяги цих

операцій такі, які потрібні для вирівнювання монетарних параметрів та

управління грошово-кредитним ринком.

Короткострокове рефінансування банків за допомогою операцій на

відкритому ринку здійснюється на строк до 14 днів, середньострокове — до

шести місяців, під забезпечення, через кількісний або процентний тендер.

Для забезпечення наданого кредиту використовуються державні цінні

папери, строк погашення яких настає не раніше, ніж через 10 днів після

строку погашення кредиту, і які перебувають у власності банків, а також

ураховані банком векселі, строк пред’явлення яких до платежу настає не

раніше, ніж через 30 днів після строку погашення кредиту. Державні цінні

папери приймаються під забезпечення кредиту за умови, що вони

перебувають у власності банку — клієнта Депозитарію НБУ і не обтяжені

ніякими зобов’язаннями.

З метою вирівнювання тимчасових коливань ліквідності банківської

системи, регулювання грошово-кредитного ринку НБУ запроваджує

постійно діючу лінію рефінансування, що є гнучким механізмом

короткострокового (миттєвого) підтримання ліквідності банку. Кредит через

лінію рефінансування надається строком на один робочий день — кредит

«овернайт». Надання банкам таких кредитів здійснюється тільки під

забезпечення державних цінних паперів, що перебувають у власності банку

— клієнта Депозитарію НБУ — і не обтяжені в обігу (вільно обертаються на

вторинному ринку).

Кредит «овернайт» надається в розмірі не більше як 85% від балансової

вартості наданих під забезпечення кредиту державних цінних паперів.

Кредити «овернайт» надаються за щоденно оголошеною НБУ процентною

ставкою і за умови укладення щокварталу між комерційним банком і НБУ

кредитної угоди.

У разі неповернення банком кредиту «овернайт» і процентів за

користування ним наступного після отримання кредиту робочого дня до

банку-позичальника застосовується безспірне стягнення заборгованості з

кореспондентського рахунку банку. Якщо на цьому рахунку недостатньо

коштів, непогашена заборгованість переноситься на рахунок прострочених

кредитів із нарахуванням пені у розмірі 0,5% за кожний день прострочки, але

не більше ніж за 10 днів.

Протягом 10 днів з дня виникнення простроченої заборгованості НБУ має

право здійснити продаж державних цінних паперів третім особам або вжити

заходів щодо їх погашення та за рахунок отримання коштів погасити

прострочені борги банку-боржника. Якщо банк порушив строк повернення

кредиту «овернайт», що наданий НБУ через лінію рефінансування, він не

допускається до використання цієї лінії протягом трьох місяців.

НБУ може надавати стабілізаційний кредит комерційному банку, який

переведений у режим фінансового оздоровлення або який взяв на себе борг

банку, що перебуває у режимі фінансового оздоровлення, за наявності його

клопотання та висновків відповідного територіального управління НБУ.

Стабілізаційний кредит може надаватися банку лише за умови його

забезпечення заставою: високоліквідними активами банку-позичальника або

гарантією чи порукою іншого фінансово стабільного банку чи фінансової

установи. Стабілізаційний кредит НБУ має цільове призначення і для

кредитних операцій комерційного банку не використовується.

Для отримання стабілізаційного кредиту банк подає до територіального

управління НБУ клопотання і затверджену Радою банку програму

фінансового оздоровлення. Після здійснення аналізу фінансового стану банку

та його програми фінансового оздоровлення територіальне управління НБУ

надсилає пропозиції Генеральному департаменту банківського нагляду НБУ.

Цей департамент готує пропозиції Правлінню НБУ щодо можливості надання

банку, що перебуває у режимі фінансового оздоровлення або який узяв на

себе борг банку, що перебуває в режимі фінансового оздоровлення,

стабілізаційного кредиту.

Стабілізаційний кредит надається банкам строком до трьох років, а якщо

програма фінансового оздоровлення забезпечує достатні грошові потоки, то

банку може надаватися короткостроковий кредит строком до одного року.

З метою регулювання грошово-кредитного ринку, активізації проведення

міжбанківських операцій з державними цінними паперами, казначейськими

зобов’язаннями та іншими борговими зобов’язаннями, визначеними

Правлінням НБУ, а також для сприяння встановленню котирувальних цін на

ці цінні папери НБУ проводить операції з ними на біржовому та

позабіржовому ринках. НБУ проводить операції на відкритому ринку з

купівлі-продажу державних цінних паперів, які перебувають у його портфелі

на продаж.

Учасниками біржових і позабіржових торгів з купівлі-продажу державних

та інших цінних паперів можуть бути комерційні банки. За допомогою цих

операцій вони можуть збільшувати (продаючи цінні папери, що є в їх

інвестиційному портфелі) або зменшувати (купуючи цінні папери) залучені

кошти.

Одним із засобів рефінансування комерційних банків є операції РЕПО.

Вони використовуються як інструмент оперативного управління

ліквідністю банківської системи та здійснення НБУ грошово-кредитної

політики. Учасниками операцій РЕПО можуть бути банки, які мають

ліцензію на здійснення банківських операцій, та письмовий дозвіл НБУ на

операції за дорученням клієнтів або від свого імені та на депозитарну

діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних

паперів.

НБУ у межах визначених на відповідний період основних монетарних

показників для регулювання ліквідності банківської системи може проводити

з банками операції «прямого» та «зворотного» РЕПО на визначену суму та на

відповідний строк.

Банки, які потребують підтримки своєї короткострокової ліквідності,

можуть звертатися до НБУ щодо здійснення операцій «прямого» РЕПО.

У разі накопичення надлишкової ліквідності в банківській системі,

зростання грошової маси значно вищими темпами, ніж передбачалося

монетарною програмою, НБУ може продавати з власного портфеля державні

цінні папери шляхом операцій «зворотного» РЕПО на відповідний період за

умови викупу цих самих державних цінних паперів надалі в установлений

строк.

Продаж і купівля державних цінних паперів при здійсненні операцій

«прямого» і «зворотного» РЕПО відбуваються за ринковою або балансовою

оцінкою (у разі відсутності активного фондового ринку).

НБУ може здійснювати операції на відкритому ринку з купівлі/продажу

державних цінних паперів як шляхом безпосередньої домовленості з

банками, так і через проведення тендера заявок банків на участь в операціях

РЕПО.

НБУ залежно від строку може здійснювати такі види операцій «прямого»

та «зворотного» РЕПО:

— нічне РЕПО (термін дії один день);

— відкрите РЕПО (строк операції в договорі не визначається, кожна зі

сторін договору може вимагати виконання операції РЕПО в будь-який час,

але з обов’язковим повідомленням про дату завершення дії цього договору);

— строкове РЕПО (термін операцій чітко визначений).

5. Управління ресурсами комерційного банку.

Управління ресурсами комерційного банку здійснюється Національними

банком України на двох рівнях:

1. Макроекономічний – регулювання маси грошей в обігу, вплив на

темпи інфляції, фінансова підтримка реалізації пріоритетних

економічних закладів;

2. Мікроекономічний – регулювання економічної і ресурсної бази

комерційних банків з метою обмеження або збільшення їхнього

кредитного потенціалу.

Основними інструментами грошово-кредитної політики НБУ є:

 Облікова політика – рефінансування – погашення старої

заборгованості шляхом випуску нових позик, заміна

довгострокових цінних паперів короткостроковими;

 Політика відкритого ринку ( заміна обсягів купівлі та продажу

НБУ державних цінних паперів).

Механізм дії облікової політики здійснюється через облікову ставку – це

величина плати у %, що стягується НБУ за проведення операцій по

кредитуванню КБ шляхом рефінансування їх активних операцій.

При збільшенні облікової ставки зменшується попит на кредитні ресурси,

кількість грошей в обігу та ресурсної бази банків, банки активно формують

вторинні резерви (цінні папери держави та депозити у НБУ).

При зменшенні облікової ставки збільшується попит на кредитні ресурси,

кількість грошей в обігу та ресурсної бази банків, банки активно формують

вторинні резерви (цінні папери держави та депозити у НБУ).

Управління ресурсами комерційного банку на мікрорівні пов’язане із

залученням грошових коштів вкладників та інших кредиторів, визначенням

величини та відповідної структури джерел ресурсів та їх розміщення.