10.3. Способи управління емоціями і почуттями

10.3.1. Усвідомлення емоцій

Управління емоціями і почуттями в першу чергу передбачає їх

усвідомлення і контроль за формою прояву. У міжособистісному спілкуванні

йдеться як про контроль за власними переживаннями, так і про здатність

розпізнавати, вірно інтерпретувати і впливати на переживання партнерів зі

спілкування. Коли ми говоримо, що людина усвідомлює свій стан, то маємо на

увазі, що деякий стан зафіксований у людини настільки виразно, що з’являється

можливість управління та контролю за цим станом і людина здатна виразити цей

стан в знаковій формі.

При цьому ступінь усвідомленості емоцій і відчуттів може бути різним.

Людина може знати, що він переживає щось і що це переживання явно

відрізняється від всіх попередніх. Інший рівень, який можна назвати власне

усвідомленням, виявляється в тому, що людина здатна знання про свій стан

висловити в словесних (вербальних) категоріях. Саме на цьому рівні можливий

контроль над емоціями, тобто:

• здатність передбачати їх розвиток;

• розуміння чинників, від яких залежить їх сила, тривалість і їх наслідки.

Одне з головних спостережень, зроблених Фрейдом, а пізніше

підтверджених численними експериментальними дослідженням, полягає в тому,

що емоційні процеси усвідомлюються не повністю і не завжди. Не

усвідомлюються, перш за все, ті процеси, які виникли і формувалися в ранньому

дитинстві. Тому багато емоційних переживань і асоціації цього періоду ніколи не

отримують свого виразу в знакових формах, хоча і можуть брати участь в

регуляції поведінки дорослої людини. Не усвідомлюються і почуття, що стали

звичними, до людей, з якими є найбільш тісний зв'язок. Поки почуття

формуються, існує високий ступінь усвідомлення. Але у міру того як взаємини

встановлюються, усвідомлення відповідно зменшується, поки те, що відбувається

не починає сприйматися як належне.

Основний показник зрілої нормальної емоції — її довільний характер.

Довільність при цьому розуміється як можливість опосередкованого управління

виразом, переживанням і породженням емоції. Розмежування переживання емоції

і її прояву, можливість відстроченої, зміненої або пригніченої реакції — все це

результат формування довільності. Емоція набуває довільності не безпосередньо,

а за допомогою знаково-символічних операцій.

Усвідомлення емоцій відбувається завдяки процесам навчання. Людина

спочатку вчиться виділяти в недиференційованій масі переживань деякі

специфічні переживання, пов'язані, наприклад, з голодом, неспокоєм, гнівом,

страхом. Після диференціації своїх та чужих почуттів відбувається процес їх

позначення (називання), встановлення зв’язку з предметом, що їх викликав і

117

навчання формам виразу. Цей процес здійснюється при активному сприянні

інших людей, набуваючи тим самим суто соціального характеру.

Важливим моментом в усвідомленні власних емоційних реакцій і станів є

ухвалення або неприйняття їх в даній культурі. Ускладненим є усвідомлення тих

емоцій, прояв яких супроводжується покаранням, наприклад емоція страху у

чоловіків. Діапазон засуджуваних емоцій визначається не тільки соціальними

нормами, але і життєвим досвідом людини.

В процесі навчання дитини спочатку просто наближають до об'єктів

позитивних і віддаляють від об'єктів негативних (що викликають відповідні

емоції). З часом ці об'єкти набувають більш менш постійного емоційного знаку. В

результаті предмет (або навіть просто роздуми про нього) починає викликати

пов'язані з ним переживання. Емоція як знак несе інформацію про те, що об'єкт

має певне значення для суб'єкта, а модальність почуття розкриває характер

значущості: приємний, необхідний, небезпечний, байдужий, неприємний. У свою

чергу предмет, ставлення до якого відоме, стає могутнім інструментом управління

емоціями. Неможливо наказати собі «не відчувати» або «не переживати» певні

емоції, але можливо так перебудувати діяльність, розширивши або змінивши

контекст даної події, що це приведе до розрядки емоції або її зміни. Ефективним

інструментом при цьому виступає інтерпретація, маніпуляція з предметом

емоцій дає можливість так організувати ситуацію, що це приведе до появи

бажаних відчуттів. Приклад подібних маніпуляцій можна знайти у фільмі Я.

Фріда «Собака на сіні» (пісенька Трістана).

Порушення орієнтації в емоційних явищах може виявлятися в наступних

формах:

 неусвідомлення самого факту виникнення емоцій (наприклад, людина не

помічає свого неспокою, почуття, що зароджується тощо);

 неправильна категоризація емоцій (людина трактує образу як моральне

обурення, а боязнь неуспіху — як відсутність зацікавленості);

 невірна інтерпретація причини виниклої емоції (наприклад, людина

вважає, що його гнів викликаний чиєюсь негідною поведінкою, тоді як насправді

причиною гніву є нестача уваги);

 неправильна інтерпретація зв'язку між емоцією і вчинком, що її викликав

(так, людина вважає, що карає дитину «для її ж користі», тоді як в дійсності

робить це для демонстрації своєї переваги).

Таким чином, усвідомлення емоційного процесу припускає здатність дати

вербальну характеристику самій емоції і розуміння зв'язків між емоцією і

чинниками, що викликали її, з одного боку, і дій, до яких вона схиляє, з іншого. У

психології емоцій використовується поняття «емоційний інтелект», яке охоплює

наступні здібності: 1) розпізнавання власних емоцій; 2) володіння емоціями; 3)

самомотивація; 4) розуміння емоцій інших юдей.

Управління переживаннями реалізується не стільки на рівні породження,

скільки на рівні прояву емоцій, а власне проблема управління емоціями в

спілкуванні полягає в пошуку тієї міри, яка дозволяла б людині дотримуватись

118

прийнятих культурних норм, стосовно способу і ступеня прояву емоцій, і в той же

час використовувати емоції як найважливіший регулятор міжособистісних

відносин.