Адміністративна (класична) школа (1920-1950р)

Автори, які писали про наукове управління, в основному присвячували свої дослідження тому, що називається управління виробництвом. Вони займалися підвищенням ефективності на рівні нижче управлінського. З виникненням адміністративної школи спеціалісти почали постійно виробляти підходи для вдосконалення управління організацією в цілому.

Тейлор і Гілбрет почали свою кар’єру простими робочими, що без сумніву вплинуло на їх уявлення про управління організацією. На відміну від них автори, які вважаються творцями школи адміністративного управління, більш відомої як класичної, мали безпосередній досвід роботи в якості керівників вищої ланки управління в великому бізнесі. Анрі Файоль, з іменем якого пов’язують виникнення цієї школи і якого іноді називають батьком менеджменту, керував великою французькою компанією з видобутку вугілля. Ліндал Урвік був консультантом з питань управління в Англії. Джеймс Муні, який писав роботи спільно з А.К. Рейлі, працював під керівництвом Альфреда Слоуна в компанії «Дженерал моторз». Виходячи з цього, їх головною проблемою була ефективність в більш широкому розумінні цього слова – яка застосовується до роботи всієї організації.

Прихильники класичної школи, як і ті, хто писав про наукове управління, не надто турбувались про соціальні аспекти управління. Більше того, їх роботи значною мірою випливали з особистих спостережень, а не базувалося на основі наукової теорії. «Класики» старалися поглянути на організацію з точки зору широкої перспективи, стараючись визначити спільні характеристики і закономірності організацій. Ціллю класичної школи було створення універсальних принципів управління. При цьому вона походила з ідеї, що дотримуючись цих принципів організація без сумніву досягне успіху.

Ці принципи враховували два основні аспекти. Одним з них була розробка раціональної системи управління організацією. Визначаючи основні функції бізнесу, теоретики-класики були впевнені в тому, що можуть визначити кращий спосіб розподілу організації на підрозділи чи робочі групи. Традиційно такими функціями вважалися фінанси, виробництво і маркетинг. З цим було тісно пов’язано і визначено основні функції управління. Головний внесок Файоля в теорію управління полягав в тому, що він розглядав управління як універсальний процес, який складається з декількох взаємопов’язаних функцій, таких як планування і організація.

Друга категорія класичних принципів відносилась до побудови структур організації і управління робітниками. Прикладом може служити принцип єдиноначальності, відповідно до якого людина повинна отримувати накази лише від одного начальника і підкорятися лише йому одному. Таблиця 2 являє собою стислий виклад 14 принципів управління Анрі Файоля, багато з них до цього часу практично корисні, не дивлячись на зміни, які сталися з цього часу, як Файоль вперше їх сформулював.

Таблиця 2.2

Принципи управління Анрі Файоля Розподіл загальної роботи в організації на складові її частини. Повноваження та відповідальність. Ці категорії "тримають одна одну". "Де надаються повноваження, там виникає і відповідальність". Дисципліна. Дотримання досягнутих угод між організацією та її робітниками. Єдиноначальність. Кожний робітник в організації повинен мати одного і тільки одного начальника. Єдність керівництва. Всі операції в організації, які мають одну мету, повинні виконуватись під керівництвом одного начальника. Підпорядкованість індивідуальних інтересів спільним. Цілі організації повинні домінувати над цілями окремих робітників або груп. Винагорода. Система оплати повинна бути справедливою, стимулювати діяльність, а її розміри не повинні опускатися нижче розумного рівня. Централізація. Ступінь концентрації влади на вищому рівні управління. Ієрархія (скалярний ланцюг). "Ланцюг" начальників від вищого до нижчого рівня. Порядок. "Усьому своє місце і все на своєму місці". Справедливість. Відданість персоналу організації повинна поєднуватися з правосуддям керівництва організації. Стабільність перебування на посаді. Організація повинна сприяти довгостроковим стосункам зі своїми робітниками. Ініціатива. "Здатність самостійно обмірковувати та виконувати план". Корпоративний дух. Результат гармонії та єдності персоналу організації.

Здобутки адміністративної школи:

1. детальне дослідження основних функцій управління;

2. опрацювання принципів побудови структури організації та управління працівниками.

Недоліки адміністративної школи:

1. помилковість пошуків універсальних принципів управління;

2. ігнорування соціальних аспектів управління.

М. Вебер сформулював “концепцію ідеальної бюрократії”.

Таблиця 2.3.