Лекція 2 (2 год.)

Тема 2. Розвиток науки управління

Мета заняття: визначити шляхи розвитку управління, його перетворення на систематизовану наукову дисципліну та професію, розкрити розвиток наукових досліджень в Україні. Розвивати економічне мислення студентів, формувати вміння застосовувати набуті знання в майбутній професії, виховувати любов до обраної професії.

План

1. Виникнення і розвиток менеджменту.

2. Сучасні концепції менеджменту.

3. Розвиток наукових досліджень менеджменту в Україні.

Література: 1,6,8,9,10,16,20,27,29,30,33,34,45,56

1. Виникнення і розвиток менеджменту

Виконання управлінських функцій є обов’язковою, якщо організація планує досягти успіху. Практика управління така є стара як і організація, а це означає, що вона дійсно дуже древня. На глиняних табличках, датованих третім тисячоліттям до нашої ери, записані дані про комерційні договори і про закони давньої Шумерії, яке являє собою чіткий доказ існування там практики управління. За археологічними розкопками можна прослідкувати і більш древні докази існування організацій, навіть доісторичні люди часто жили організованими групами.

Проте як управління так і організація давності сильно відрізняється від тих, що описані в сучасності. Хоча саме управління старе як світ, ідея управління як наукової дисципліни, професії, області досліджень – відносно нова. Управління було признано самостійною галуззю діяльності лише в двадцятому столітті. Зупинимося на історії розвитку управління.

Стародавні організації.

Звершення великих організацій в стародавні часи явно вказують, що вони мали формальну структуру, в якій можна було виділити рівні управління. Висячі сади Вавилону, місто інків Мачу Пікчу і піраміди Єгипту могли з’явитися на світ лише внаслідок координованих організованих зусиль. Задовго до народження Христа існували і великі політичні організації. Македонія при Олександрі Великому, Персія, а пізніше і Рим простягнулися від Азії до Європи. Керівниками цих організацій були королі і генерали. Звичайно, були і лейтенанти, були охоронці житниць, були погонщики і губернатори територій, казначеї, які допомагали забезпечувати діяльність існуючих організацій.

Йшли роки, управління деякими організаціями ставали все більш чіткими і складними, а самі організації ставали все більш сильними і стійкими. Гарним прикладом цьому може служити Римська імперія, яка проіснувала сотні років. Римські легіони з чіткою структурою управління, яка складається з генералів і офіцерів, підрозділи армії і дивізії, плануванням і дисципліною, йшли переможним маршем через погано організовані європейські країни, через держави Середнього Сходу. Завойовані території віддавались під управління губернаторів, які підкорялися Риму, будувались дороги, щоб прискорити зв'язок з Римом.

Форми майже всіх видів прояву сучасного управління можна прослідкувати в цих великих процвітаючих організаціях стародавності, але в цілому характер і структура управління в ті часи відрізнялись від сучасних. Наприклад, пропорція між керівниками і не керівниками була значно меншою, було менше керівників середнього рівня. Організації намагались мати малочисельну групу керівників вищої ланки які самі приймали майже всі важливі рішення. Дуже часто керівництво здійснювалось однією людиною, це був театр одного актора. Якщо особа на верхньому рівні (здебільшого це був чоловік) був хорошим лідером і правителем, як Юлій Цезар, чи Андріан, тоді все йшло більш-менш гладко. Коли ж до влади приходив такий невмілий керівник як Нерон, життя могло погрузнути в мороку.

Були в історії приклади організацій які управлялись так, як і здійснюється управління в наш час. Яскравим прикладом тому являється римська католицька церква. Проста структура: папа, кардинал, архієпископ, єпископ і приходський священник, визначена ще основателями християнства, успішно функціонує і в наш час і являється більш сучасною, ніж структура багатьох організацій, які з’явилися тепер. Можливо це і є основна причина того, що римська католицька церква процвітає на протязі багатьох віків, в той час як появлялись і зникали і окремі організації і цілі народи. Сучасні військові організації досить схожі на організації стародавнього Риму.

Порівняння стародавньої і сучасної організації.

Стародавня організація	Сучасна організація
Мала кількість великих організацій, відсутність гігантських організацій	Велика кількість надзвичайно сильних великих організацій, як комерційних, так і не комерційних
Відносно невелика кількість керівників, практична відсутність керівників середньої ланки	Велика кількість керівників, більшість керівників середньої ланки
Управлінська робота часто не виділялась і не відділялась від неуправлінської діяльності	Чітко окреслені управлінські групи, управлінська робота чітко сприймається і відділяється від управлінської діяльності
Зайняття керівних посад в організації і частіше всього по праву народження чи шляхом захоплення силою	Зайняття керівних посад в організації частіше всього по праву компетенції з дотриманням законності і порядку
Невелика кількість людей, які здатні приймати важливі для організації рішення	Значна кількість людей, здатних приймати важливі для організації рішення
Націлення на приказ і інтуіцію	Націлення на колективну роботу і раціональність

На початку ХІХ століття Роберт Оуен багато часу присвятив проблемам досягнення цілей організації за допомогою інших людей. Він надавав робочим належне житло, покращував умови роботи, розробляв системи відкритої і справедливої оцінки робітників і з допомогою додаткових виплат за хорошу роботу розвивав матеріальну зацікавленість. Ці реформи, феноменально новаторські для свого часу, виявились унікальним проривом в суть людського сприйняття дійсності і ролі керівника. Люди звідусіль з’їзджались на його фабрику в Нью-Ланарк, Шотландії, щоб на власні очі побачити «цей прекрасний соціальний експеримент». Проте, не дивлячись на те, шо фабрика була виключно прибутковою, інші бізнесмени того часу бачили мало здорового глузду в реформах Оуена. Наскільки нам відомо, ні один з них не наслідував його прикладу.

Перший ривок інтересу до управління був відзначений 1911 року. Саме тоді Фредерік Тейлор опублікував свою книгу «Принципи наукового управління», яка традиційно вважається початком признання управління наукою і самостійною галуззю дослідження. Та звичайно розуміння того, що організацією можна управляти систематизовано, щоб більш ефективно досягати її цілей, не виникло по вині чарівної палички в один момент. Ця концепція розвивалася протягом довгого періоду часу, починаючи з середини ХІХ ст. до 20 років ХХ ст. Основною силою, яка першочергово підвищила інтерес до управління, булла промислова революція, яка почалась в Англії. Але ідея того, що управління сааме може зробити істотний вклад в розвиток і успіх організації, вперше зародилося в Америці.

Кілька факторів допомагають зрозуміти, чому саме Америка виявилася бітьківщиною сучасного управління. Навіть на початку ХХ століття США була практично єдиною країною, де людина могла подолати труднощі, які зв’язані з його походженням, національністю, проявивши особисту компетентність. Мільйони європейців, які прагнуть покращити свою долю, емігрували в США в 19 ст., створивши великий ринок робочої сили, який складається із трудолюбивих людей. США майже з самого початку виникнення серйозно підтримували ідею освіти для всіх, які бажають її отримати. Освіченість сприяло збільшенню кількості людей, які мають інтелектуальні здібності для виконання різноманітних ролей в бізнесі, вклячаючи і управління.

Трансконтинентальні залізничні лінії, будівництво яких було закінчено в кінці ХІХ ст. перетворили Америку в найбільший єдиний ринок в світі. Цікаво, що в той час практично не існувало державного регулювання в бізнесі. Невтручання дозволило підприємцям, які добивались успіху в самому початку розвитку свого бізнесу, стають монополістами. Ці та інші фактори зробили можливим формуванням великих галузей, великих підприємств, настільки великих, що вони потребували формалізованих способів управління.

Поява і становлення управління як науки, як галузі наукових досліджень, частково було відповіддю на потреби великого бізнесу, а часково – спробою скористатися переванами техніки, створеної в період промислової революції, а частково досягненням невеликої групи, частки зацікавлених людей, які мають велике бажання відкриті найбільш ефективні способи виконання роботи.