Самостійна робота №2

Тема : Словник професійних термінів.

Мета: ознайомити з поняттям „лексикографія”, видами словників, зясувати призначення словників та їх роль у професійному мовленні, виробити практичні навики користування словниками.

Кількість годин: 8.

Завдання:

Дайте відповіді на питання:

1. Предмет і завдання лексикографії.

2. Історія української лексикографії.

3. Види словників. Словники комп’ютерної термінології.

Укладіть термінологічний словник з вашої фахової діяльності за зразком (20 лексем).

Автентифікáція — Процес перевірки достовірності наданої інформації. Встановлення вірогідності інформації.

Аутентифіка́ція (Authentication) — 1. Cистема перевірки прав користувача комп'ютерної мережі, призначена забезпечити безпеку роботи мережі. Контроль прав користувача ґрунтується на перевірці імені користувача під яким він зареєстрований в системі, його паролю, а також на обмеженнях облікового запису та обмеженнях в часі.

2. розмовне слово — Авторизація.

Інтерпретатор мови програмування (interpreter) — програма чи технічні засоби, необхідні для виконання інших програм, вид транслятора, який здійснює пооператорну (покомандну) обробку, перетворення у машинні коди та виконання програми або запиту (на відміну від компілятора, який транслює у машинні коди всю програму без її виконання).

Інтерпретатори можуть працювати як з вихідним кодом програми (англ. source code), написаним на мові програмування, так і з байт-кодом (інтерпретатори байт-коду).

Uninterruptable Power Supply (UPS) — джерело безперебійного живлення.

1. Предмет і завдання лексикографії

Лексикографія – це наука, що займається розробкою теоретичних проблем укладання словників і упорядкуванням та описуванням різного роду словникових матеріалів. Найчастіше словник подає зібрання слів тої чи іншої мови в алфавітному порядку. Існують також словники, в яких слова подаються за гніздовою системою, тобто в одній словниковій статті наводяться усі похідні слова, утворені від кореневого слова. Є іще словники інверсійні – у них слова подаються за алфавітом кінця слова.

Отже, словник – зібрання слів (а інколи морфем, словосполучень), розташованих у певному порядку (алфавітному, гніздовому та ін.), в якому з’ясовується значення мовних одиниць, наводиться різна інформація про них або переклад на іншу мову чи подаються відомості про предмети, що визначаються словами.

Залежно від призначення розрізняють словники енциклопедичні і лінгвістичні, або філологічні.

2. Енциклопедичні словники

Енциклопедичні словники фіксують і пояснюють не слова, а пов’язані з тими чи іншими словами (як назвами відповідних явищ) відомості з різноманітних ділянок знання, мистецтв, виробництв, політичного життя тощо. Тому в енциклопедичних словниках зовсім не мають місця слова таких граматичних категорій, як займенники, вигуки, сполучники, частки; прислівники, дієслова та прикметники подаються у цих словниках лише тоді, коли вони термінологізувались, тобто вживаються для точного вираження спеціальних понять і означення спеціальних предметів.

Є енциклопедичні словники загальні, або універсальні (тритомний “Український радянський енциклопедичний словник”, 1986-1987 рр.) і галузеві, або спеціальні (“Українська літературна енциклопедія”, Т.1, 1988 р.).