Практична робота № 6

ТЕМА: створення WEB-сторінок

МЕТА: опанування головних принципів створення Web-сторінок; використання

головних елементів мови HTML; набуття практичних навичок по

створенню Web-сторінок.

ТЕОРЕТИЧІ ВІДОМОСТІ:

WWW-технології. WWW, W3 – система для доступу до гіпертекстової та гіпермедіа-інформації (як, утім, і до будь-якої іншої, але суть саме в "гіпер"). Спочатку проект WWW зародився в CERN, європейському центрі фізики високих енергій у 1990, але згодом переріс рамки співтовариства вчених-фізиків. Перші програми, що демонструють роботу системи, були закінчені в 1992 році для комп'ютера NeXT. За декілька років, що минули з тих пір, система WWW переможно пройшла практично по всіх операційних платформах, включаючи від самих примітивних (MS-DOS).

Цей сервіс здійснив революцію у відображенні інформації шляхом прямого зв'язку мультимедіа-файлів (зображень, аудіофайлів, відеофайлів). World Wide Web знаходиться на "вершині" Інтернет і для здобуття глибоких знань у галузі Web необхідно розумітися в Інтернет технологіях.

World Wide Web (WWW або Web) є найбільшим сховищем інформації в електронному вигляді з усього світу. Іншими словами, Web – це мільйони зв'язаних між собою документів (Web-сторінок), які розташовані на комп'ютерах усього світу. Документи зберігаються на комп'ютерах, які називають Web серверами. Звернення до даних у Web відбувається за допомогою спеціальної програми WWW-клієнта, яка називається програмою перегляду або "броузером" (від англ. Browse). Користувач підключається до серверу Web і робить запит на конкретний документ. Сервер надає цей документ і користувач може його переглянути за допомогою броузера. Один сервер може відповідати на велику кількість запитів користувачів. Ви можете переглядати тексти, графіку, відеоролики та слухати аудіокліпи шляхом звернення до різних вузлів Web.

Окрім цього, використовуючи броузер можна користуватися майже всіма можливостями Інтернет з єдиної програми. Різноманітні програми, що забезпечують роботу з різними сервісами Інтернет, також використовуються, тому що вони надають кваліфікованим користувачам більш широкі можливості роботи з відповідним сервісом. Використання Інтернет за допомогою WWW-броузера є досить зручним тому, що в цьому випадку навігація здійснюється за однаковими принципами незалежно від того який сервіс ви використовуєте (WAIS, Gopher, FTP, Telnet).

Представлення інформації у WWW базується на можливостях так званих гіпертекстових посилань (hyperlinks). WWW – це гіпертекстова інформаційна система. Термін "гіпертекст" означає, що в текстовому файлі вмонтовані автоматичні зв'язки з іншими текстовими файлами, які носять додаткову або споріднену інформацію. У гіпертексті деякі слова є виділеними (підкреслені або виділені іншим кольором), що означає зв'язок з іншим документом. Ви можете переглянути цю інформацію засобами, які надає вам програма-клієнт. Якщо ви користуєтесь програмою з графічним інтерфейсом, то вам потрібно лише підвести "мишку" до слова, яке вас зацікавило і натиснути клавішу. Ви автоматично отримаєте ту частину інформації з іншого файлу, яка має пряме відношення до предмету, з яким ви мали справу в попередньому файлі. Цей інший файл у свою чергу може мати гіпертекстові посилання на інший файл. При цьому користувач може навіть не здогадуватися, на якому сервері знаходиться той чи інший документ, яка його електронна адреса. Переглядаючи текст з гіпертекстовими посиланнями, користувач самостійно обирає послідовність документів для читання. Гіпермедіа – це термін, що використовується щодо гіпертексту, який має не лише текстову, а й аудіо та відео інформацію. Ви можете “переглянути” таку інформацію, якщо вам дозволяють можливості комп'ютера та дисплею.

"Робочий простір" W3 – Інтернет. Це не означає, що W3 і Інтернет не можуть обійтися один без одного. Тому цілком можливо використовувати WWW у ролі локальної інформаційної системи. Більш того, формати даних і протоколи не мають ніякого зв'язку до технологічної основи мережі (IP). Проте всяка інформаційна система, крім технічних характеристик, потужна (або ні) своїм змістом та інтерфейсом користувача. Так вже сталося, що сама мережа Інтернет, будучи транспортом, в силу свого розміру, відкритості і структури, зробила W3 глобальною реальністю, а мільйони користувачів спільно заповнили Web міріадами документів.

Причини успіху прості – дружній інтерфейс, легкість навігації в Інтернет, спроможність легко інтегрувати мультимедіа-об'єкти і рішення типу "все в одному" – типовий навігатор (browser) є клієнтом для майже всіх популярних інформаційних служб в Інтернет. Web фантастично популярний і зростає навіть швидше за Інтернет.

Останні цифри підтверджують, що число WWW-серверів перевищило 100 тисяч. Статистичні оцінки говорять, що в середньому кожен сервер містить більше тисячі документів.

Своїм успіхом WWW багато в чому зобов'язана NCSA, що розробила найпопулярніший у минулому WWW-навігатор з графічними можливостями. На початку 1993 року NCSA, National Center for Supercomputing Applications, Національний центр суперкомп'ютерних програм при університеті штату Іллінойс в Урбана-Шампань випустив у світ першу версію Mosaic – W3-навігатор, якому було призначено завоювати світ. У свій час Mosaic прозвали "Інтернет killer application" (у розумінні – бестселер Інтернет), і вона була доступна практично для всіх користувачів Unix та для MS-Windows. Ще декілька років тому Mosaic був основним (68%) інструментом для користувачів W3. З тих часів багато чого змінилося.

Наступний великий етап – утворення компанії Netscape Communications Corp. (NS) і випуск цією компанією нового навігатора. Між безкоштовним навігатором Mosaic і Netscape Navigator (далі просто Netscape) існує певний генний зв'язок. Справа в тому, що їх написали ті самі люди, здебільшого нині працюючі в Netscape Communications Corporation. Netscape – дійсно кращий продукт у своєму класі.

Netscape Corp., крім розробки навігатора займається оснащенням WWW-серверів, засобами розробки гіпертексту, вирішенням проблем безпечної передачі даних через загальнодоступні мережі тощо.

 Компоненти технології World Wide Web

Система в цілому складається з таких компонентів:

1. Мова гіпертекстової розмітки HTML

2. Протокол передачі гіпертексту HTTP

3. Специфікації на типи даних в Інтернет (Інтернет Media Types)

4. Системи WWW-адресації (URL, URN, URI etc.)

 HTML. Мова HTML (HyperText Markup Language) дуже проста. Розроблювачі WWW і пізніше консорціум W3O почали оформлювати HTML як DTD (Document Type Definition) у термінах SGML (Standard Generalized Markup Language), ISO-стандарт для обробки документів. Чисто з практичної точки зору HTML є розміткою, що зроблена звичайними англійськими словами усередині документу. HTML був розроблений для того, щоб виділити в документах логічну структуру. Для того, щоб створити Web-документ необхідно дотримуватися деяких правил, за якими працює броузер. Для вірного відображення на екрані відповідного Web-документу (сторінки), він має бути представленим у форматі HTML. Документ у форматі HTML являє собою текст у форматі ASCII, що містить спеціальні помітки для потрібного відображення різних елементів броузером.

При підключенні до Web-серверу броузер користувача замовляє в нього конкретну Web-сторінку. Така сторінка є файлом, що містить текст ASCII та теги (описові ідентифікатори) HTML. Сервер передає броузеру копію файлу. Теги HTML містять інформацію про формат сторінки (наприклад, звичайний шрифт або курсив), а також про файли, в яких містяться графічні зображення даної сторінки. Броузер використовує теги для форматування тексту. Коли броузер зустрічає теги з посиланнями на графіку, він запитує у сервера копію відповідного файлу.

HTTP. Протокол HTTP (HyperText Transfer Protocol) також дуже простий, що навіть іноді шкодить організації інформаційного сервісу. Це правила спілкування між навігатором і WWW-сервером. Одна сесія легко вкладається в схему запит-відповідь. У найпростішому випадку навігатор запитує певний документ, і сервер його видає. З одного боку, така простота – річ гарна, з іншого боку – це спричиняє додаткові накладні витрати і, отже, тимчасові затримки і неефективність.

 Адресація ресурсів, URL. Ця абревіатура розшифровується як Uniform Resource Locator, що можна вільно перекласти, як "єдиний покажчик на ресурс". Практично, це адреса документа. Чим відрізняється URL від електронної адреси, яка існувала раніше? По-перше, електрона адреса – це лише місцезнаходження комп'ютера в мережі, але часто нам потрібно лише один або декілька файлів з цього комп'ютера; по-друге, електронна адреса не вказує на тип джерела інформації – чи це FTP, WAIS, NNTP чи Gopher сервер. Ці недоліки були враховані при розробці URL.

Типовий вигляд для URL: протокол://повне.ім'я.машини.або.адреса:порт/шлях

Тут "протокол" приймає такі значення:

http – передача гіпертексту; ftp – протокол передачі файлів; telnet – термінальний доступ; gopher – ще один дуже популярний в Інтернет додаток; news – новини Usenet; file – для доступу до локальних файлів; Параметр "порт" можна не вказувати і тоді припускається порт, стандартний для даного протоколу. Для ftp використовуються порти 20 і 21, для http – 80, для telnet – 23, для gopher – 70, news – 119 тощо.

ХІД РОБОТИ:

1. Увімкнути персональний комп’ютер.

2. Відкрити редактор Notepad (Блокнот).

3. Для створення HTML-документу створити файл такого змісту:  

<HTML> <HEAD> <TITLE> Моя сторінка в Інтернет </TITLE> </HEAD> <BODY>                         ...         Зміст сторінки         ... </BODY> </HTML>

Віднайти теги початку і закінчення HTML документу, початку і закінчення заголовку та тексту документу.

4. Застосувати тегу <hx></hx> заголовку документу (де х- тип заголовку, число від 1 до 6). Після змін файл набуває такого вигляду:

 

<HTML> <HEAD> <TITLE> Моя сторінка в Інтернет </TITLE> </HEAD> <BODY>  <h1>                       ...         Зміст сторінки         ... </h1>

 <h3>                       ...         Зміст сторінки         ... </h3>  <h5>                       ...         Зміст сторінки         ... </h5> </BODY> </HTML>

5. Застосувати теги <b> </b>,  <i> </i>,  <u> </u> для зміни шрифта тексту змісту документу відповідно на жирний, курсивний та підкреслення. Після внесених змін текст може набути, наприклад, такого вигляду:

<HTML> <HEAD> <TITLE> Моя сторінка в Інтернет </TITLE> </HEAD> <BODY>

<b>Зміст цього рядка написаний жирним шрифтом</b> <i>Зміст  цього рядка написаний курсивом</i> <u>Зміст  цього рядка написаний підкресленим шрифтом</u>

</BODY> </HTML>

6. Зберігти файл на жорсткому диску  С:\  в папці My documents (Мои документы) під назвою My_page.html. Закрити редактор Notepad (Блокнот).

7. Завантажити Internet explorer, та відкрити файл My_page.html. Переглянути отриманий результат.

8. Зробити висновок.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ:

1. Поняття Web-сторінки, гіпертексту.

2. Особливості адресації у WWW. URL (Uniform Resource Locator).

3. Поняття WWW, Web-сервери.

4. Основні вимоги до Web-сторінок.

5. Що потрібно для створення Web-сторінки?

6. Що можна розмістити на Web-сторінці?