1. Класифікація тактичних прийомів:

За видом процесуальної дії:

а) огляд місця події:

- аналіз окремих слідів на місці події;

- моделювання події, що сталася;

- зіставлення модельованої події та реальної картини місця події;

- аналіз ознак знищення слідів;

- зіставлення інформації місця події з типовими аналогами;

б) тактичні прийоми допиту:

- постановка різних видів запитань;

- пред'явлення речових і письмових доказів;

- оголошення свідчень окремих осіб;

- допит на місці події (отримання пояснень від учасників);

- демонстрація перспектив ситуації, що склалася;

- переконання у необхідності надання допомоги органам розслідування та іи.;

в) тактичні прийоми обшуку:

- залучення обвинуваченого до діяльності слідчого;

- словесна розвідка;

- зіставлення виявленого з ознаками того, що шукається;

- аналіз ознак предмета пошуків;

- постановка обшукуваному уточнювальних запитань;

- використання типових аналогів тощо;

г) тактичні прийоми інших процесуальних дій.

За діапазоном уживання (застосування):

а) тактичні прийоми, які використовуються під час провадження тільки окремих слідчих (судових) дій: допит на місці події, орієнтація па професійні навички обшукуваного тощо;

б) тактичні події, які використовуються у декількох (багатьох) процесуальних діях, постановка тих чи інших запитань, використання типових аналогів, аналіз слідів, предметів, їхніх ознак тощо.

За об'єктом спрямованості (або сфери реалізації):

а) тактичні прийоми, спрямовані на здійснення впливу на людину,- роз'яснення важливості повідомлень правдивих показань, постановка контрольних, нагадувальних, доповнюваль-инх та інших запитань; демонстрація фотознімків; оголошення висновків експертів або результатів слідчих дій тощо;

б) тактичні прийоми, спрямовані на дослідження матеріального середовища,- аналіз слідів, предметів, їхніх ознак, розміщення, використання уявної реконструкції окремих елементів події - моделювання з метою відтворення події, що сталася; зіставлення слідів, виявлених на місці подій тощо.

За ситуаційною варіантністю (тактичні прийоми, які диференціюються залежно від ситуації процесуальної дії).

Так, ситуації-повідомлення неправдивих показань під час допиту можуть бути вирізнені такі тактичні прийоми:

- постановка контрольних запитань;

- пред'явлення доказів;

- оголошення показань інших осіб;

- допит на місці події.

За характером інформації:

а) тактичні прийоми, які базуються на словесній інформації,- бесіда на сторонню тему, роз'яснення значення щиросердного каяття; постановка тих чи інших запитань тощо;

б) тактичні прийоми, які грунтуються на матеріалізованій інформації (демонстрація доказів, різної наочної інформації та ін.);

в) тактичні прийоми, які базуються на логіко-розумовій інформації,- аналіз окремих слідів (предметів); моделювання події, що відбулася, зіставлення інформації місця події з традиційним ходом події тощо.

Тактичний прийом виконуватиме свої функції лише в тому разі, якщо він відповідатиме низці вимог (принципів):

- законність як принцип застосування тактичних прийомів полягає в тому, що за своїм характером, змістом і цілеспрямованістю ці прийоми повинні повністю відповідати духові та букві закону.

- етичність полягає в тому, що вони не можуть містити в собі елементів неправдивої інформації, введення особи в оману, чинення такого впливу на психіку людини, що потягне за собою негативні наслідки.

- вибірковість виливу залежно від ситуації, тобто прийом повинен давати позитивний ефект тільки щодо особи, яка приховує правду, та бути нейтральним відносно незацікавлених осіб; вибірковість означає спроможність вирішувати тактичні завдання в певних ситуаціях.

- доцільність застосування тактичних прийомів відповідно до характеру слідчої ситуації (тактичні прийоми, застосування яких без урахування конкретної слідчої ситуації можуть викликати пошкодження доказів, розголошення таємниці слідства тощо);

- науковість - відповідність тактичних прийомів і рекомендацій сучасному рівню розвитку науки;

- планомірність - послідовна реалізація планових засад, які забезпечують доцільність діяльності щодо збирання, дослідження та використання доказової інформації;

- взаємодія - узгодження діяльності відповідних органів та осіб, які забезпечують компетентне й ефективне застосування тактичних прийомів для досягнення реальних результатів;

- раптовість - вибір найбільш сприятливого моменту для застосування тактичних прийомів, характеризується елементом несподіваності для певних учасників розслідування;

- погодженість застосування тактичних прийомів (відсутність її під час спільної роботи у кримінальній справі кількох слідчих може спричинити шкоду як процесу збирання й використання доказів, так і в оперативно-розшуковій діяльності);

- пізнавальна цінність - за призначенням і спрямованістю тактичні прийоми сприяють пізнанню, переслідують мету одержати доказову інформацію (знайти сліди чи знаряддя злочину, отримати показання від свідка чи обвинуваченого, встановити особу злочинця чи жертви тощо).

2. > тактичний прийом, як спосіб провадження процесуальної дії, спрямований на досягнення її мети;

> тактична (криміналістична) рекомендація - науково обґрунтована і перевірена практикою порада щодо вибору й застосування засобів, прийомів і форм поведінки;

> тактичне рішення - сформована у свідомості слідчого тощо уявна моделі) майбутніх дій, що має на меті виконання тактичного завдання чи низки таких, які виникли в конкретній ситуації провадження у справі.

> тактична комбінація - система тактичних прийомів, тобто упорядкована сукупність взаємопов'язаних і взаємообумовлених прийомів, що мають цільову спрямованість у процесі її реалізації.

3. Аналіз у процесі розслідування виступає в різних формах залежно від того, які функції він виконує. Аналіз події злочину по слідах, що проводиться при огляді місця події, виступає як умовне, розумове розчленування, відокремлений розгляд обстановки, обставин, слідів та ін. Аналіз при підготовці та проведенні допиту полягає у вивченні конкретних матеріалів, які є у розпорядженні слідчого, формуванні запитань, визначенні тактичної лінії допиту тощо.

У процесі побудови конкретних робочих слідчих версій по злочину, що розслідується, важливо не тільки спиратися на наявну фактичну інформацію і особистий досвід слідчого, а й користуватися системами типових версій. Такі версії являють собою припущення, побудовані на основі аналізу типових ситуацій. У цьому зв'язку великого значення набувають схеми типових версій, зокрема, про способи розкрадання. В роботі слідчого складається певна «технологія» використання систем типових версій для вирішення конкретних слідчих завдань, що дозволяє дати логічне пояснення конкретним фактичним даним по злочину і сприяє побудові робочих версій.

Слідча версія у її закінченому вигляді завжди є наслідком індукції або дедукції. Індуктивні висновки — умовивід від окремого до загального — найчастіше застосовуються у випадках, коли слідча версія випливає з аналізу доказів, виявлених при провадженні окремих слідчих дій. Тоді від встановлення окремих причин походження доказів шляхом індуктивного мислення слідчий доходить до загального припущення про характер і причини події злочину. У цьому разі індукція може бути неповною (при умовиводі досліджуються не всі факти, явища, а лише їх частина) або повною, яка передбачає висновки, що ґрунтуються на знанні необхідних ознак і причинних зв’язків подій, фактів, явищ. Так, від окремих доказів шляхом аналізу і розгляду їх у взаємозв’язку слідчий доходить до загального висновку про причетність суб’єкта до злочину.

При використанні методу індукції у процесі побудови версій слідчий повинен передбачати помилки, які можуть виникнути у процесі індуктивного умовиводу. До них належать помилки невірного висновку як результат помилкових посилань і висновків: «після цього — отже, внаслідок цього». Подібні помилки можуть призвести не тільки до неправильної побудови версій, а й до невірного визначення шляхів розслідування злочину. Логічна помилка «поспішності узагальнення» полягає в тому, що висновок від окремого до загального ґрунтується не на повному і всебічному аналізі необхідних причинних зв’язків, а слідчий доходить до висновку, базуючись на вивченні частини ознак. У практиці розслідування такі помилки трапляються при конструюванні версій, якщо в процесі аналізу слідчий не враховує певні чинники.

Побудова версій дедуктивним шляхом передбачає як початковий момент загальні положення, встановлені у процесі розслідування злочину. Дедуктивний метод може мати місце при явно недостатній кількості виявлених у справі доказів. У цьому випадку при побудові версій виходять не з аналізу певних доказів, а із загального припущення.