13. Планування доходу (виручки) від реалізації продукції

Основним видом доходів підприємств, одержаних у процесі їх виробничої діяльності, є виручка (дохід) від продажу продукції, товарів, надання послуг та інших видів діяльності. Виручка (дохід) — це сума коштів, отриманих підприємством від продажу продукції, товарів, надання послуг в оцінці за діючими цінами (тарифами).

Продаж продукції та надходження виторгу є останньою завершальною стадією кругообігу коштів підприємства.

Виручка є основним джерелом відшкодування витрат на виробництво і продаж продукції, оплати рахунків постачальників за матеріальні цінності, сплати податків у бюджет, пені й штрафів, погашення довгострокових кредитів банку і відсотків за ними.

Ураховуючи важливість виторгу у складі грошових надходжень, необхідно звертати увагу на фактори його збільшення. На розмір виторгу від реалізації товарної продукції впливають її обсяг, асортимент, якість, рівень цін. Так, збільшення обсягу випуску товарної продукції підвищеної якості сприяє збільшенню обсягу виторгу, оскільки продукція вищої якості продається за вищими цінами. Суттєвим фактором впливу на обсяг виторгу від продажу товарної продукції є ціна. Вищі ціни сприяють збільшенню виторгу, і навпаки. Ціни на товари мають бути економічно обґрунтованими, забезпечувати суб'єктів господарювання прибутком, що дає змогу вносити в бюджет податки і формувати внутрішні фонди коштів. Крім того, вони мають стимулювати виробництво необхідної суспільству продукції, забезпечувати зацікавленість підприємств у випуску технічно прогресивних виробів. Разом з тим ціни не повинні знижувати інтерес споживачів у купівлі новіших, досконаліших виробів. У процесі ціноутворення необхідно враховувати попит та пропозицію на товари..

Складовими будь-якої ціни є собівартість, прибуток, акцизний збір, податок на додану вартість, націнки і надбавки торговельно-постачальницьких організацій. Нижньою межею будь-якої ціни є собівартість.

Виторг від продажу продукції на наступний період (квартал, рік) планується виходячи з обсягу реалізованої продукції та діючих цін без урахування акцизів, податку на додану вартість. Запланована сума виторгу від продажу продукції господарювання обчислюється, як правило, методом прямого рахунку. Він полягає в тому, що сума виторгу від продажу товарної продукції розраховується перемноженням кількості виробів, які підлягають продажу в запланованому періоді за кожною номенклатурною позицією, на прийняті до розрахунку ціни реалізації.

У розрахунку обсягу продажу продукції необхідно враховувати, що обсяг продажу в запланованому році, як правило, не збігається з обсягом випуску товарної продукції за цей самий період.

14. Склад та класифікація витрат.

Відповідно із завданнями та з метою виконання управлінських і контрольних функцій облік витрат на виробництво здійснюється в декількох розрізах (загальна схема класифікації витрат на виробництво наведено нижче):

1. За місцем виникнення витрат - по центрам відповідальності (виробництвам, цехам, ділянок і т.д.) і за характером виробництва (основне, допоміжне).

Для контролю за складом витрат і місцем їх здійснення необхідно знати не тільки те, що затрачено в процесі виробництва, але і на які цілі ці витрати зроблені, тобто враховувати витрати по напрямках, по відношенню до технологічного процесу. У розрізі такого ознаки витрати групуються по видах виробництва.

Основне виробництво - те, в якому здійснюється безпосередньо процес виробництва продукції, виконуються роботи, надаються послуги, призначені для реалізації. Під допоміжними виробництвами розуміють виробництва, які не пов'язані безпосередньо з виробництвом основної продукції, а обслуговують його своєю продукцією, роботами та послугами.

2. За економічними елементами (елементами, статтями витрат)-витрати підрозділяються на елементні і комплексні.

Елементні витрати - ті, що містять у своєму складі один вид витрат (заробітна плата всіх працюючих, вартість витрачених матеріальних цінностей, нарахована амортизація по об'єктах основних засобів, МШП). Така деталізація дає можливість планувати процес заготовляння цінностей, аналізувати штатний розклад, коригувати тарифні ставки та оклади і т.д.

Комплексні витрати складаються з групи елементних витрат (загальновиробничі, загальногосподарські, витрати майбутніх періодів та ін.) Контроль та аналіз їх обсягу і змісту можливий завдяки кошторисах і нормативів, які розробляються в бізнес-плані.

3. За способом включення в собівартість продукції, робіт, послуг всі витрати поділяються на прямі і непрямі.

Прямі витрати - Ті, що на основі первинних документів можна віднести на витрати визначеного виду продукції, робіт, послуг (матеріали, заробітна плата робітників та ін.)

Непрямі витрати - одночасно відносяться до всіх видів робіт, послуг, продукції (освітлення, опалення, робота машин і устаткування та ін.) Їх включають до витрати окремих видів продукції, робіт, послуг після визначення загальної суми після закінчення місяця шляхом розподілу пропорційно до умов, передбаченим облікова політика.

Такий облік витрат дозволяє аналізувати собівартість по її складових частин і за видами продукції. У складі собівартості продукції прямі витрати, як правило, підрозділяються за елементами, а непрямі утворюють комплексні статті витрат.

4. По відношенню до технологічного процесу витрати на виробництво можна підрозділити на основні, на обслуговування виробництва, на керування організацією. У складі останніх окремо, за типовими статтями, враховують витрати на управління цехами (загальновиробничі витрати) та на управління організацією в цілому (загальногосподарські витрати).

5. За зв'язком з техніко-економічними факторами і головним чином з обсягом виробництва зазначені витрати можна розділити на умовно-змінні і умовно-постійні. Умовно-змінні витрати нормуються на одиницю продукції: їх розмір збільшується або зменшується у відносно пропорційному відповідно до зміною обсягу випуску продукції, наприклад, витрати на основні матеріали, заробітна плата виробничих робітників і ін

До умовно-постійних відносяться витрати, абсолютна величина яких лімітується по цеху або організації в цілому і не перебуває в прямій залежності від обсягу виконання виробничої програми, зокрема, витрати на освітлення і опалення приміщень або заробітна плата управлінського персоналу.

6. Для планування та обліку витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції, робіт, послуг групують за статтями калькуляції. Це дозволяє формувати виробничу і повну собівартості виробленої продукції та розрахувати продажну ціну продукції.

Витрати по статтями калькуляції за своїм складом ширше елементних, так як враховують характер і структуру виробництва, створюючи базу для визначення ціни продукції, що виготовляється та економічного аналізу процесу виробництва і реалізації.