7.Управління фінансами, фінансовий механізм.

Процес управління та організації фінансового діяльністю підприємства засновано на використанні відповідного фінансового механізму.

Фінансовий механізм — система управління фінансовими відносинами підприємства через фінансові важелі за допомогою фінансових методів.

Основними складовими елементами фінансового механізму підприємства є наступні:

1. Державне нормативно-правове регулювання фінансової діяльності підприємства. Зміст цієї складової полягає в прийнятті законів та інших законодавчих актів, які регулюють фінансову діяльність підприємств. Така сукупність нормативно-правових актів є проявом одного з напрямків внутрішньої фінансової політики держави.

2. Ринковий механізм регулювання фінансової діяльності підприємства. Формування цього механізму відбувається перш за все, в сфері фінансового ринку.

3. Розроблена та затверджена система внутрішніх нормативів та вимог по окремим аспектах фінансової діяльності.

4. Система конкретних методів та прийомів здійснення управління фінансовою діяльністю підприємства. Внутрішній механізм регулювання фінансової діяльності підприємства може складатися з наступних елементів:

8. Сутність грошових розрахунків, принципи їх організації

Підприємство в процесі своєї діяльності здійснює різноманітні розрахунки та платежі, сукупність яких складає грошовий (платіжний) оборот.

Розрахунки у народному господарстві — це система грошових відносин, пов'язаних з оплатою товарів, робіт, послуг та виконання інших фінансово-кредитних зобов'язань підприємств, організацій та населення.

На об’єм та структуру грошового обороту впливає вид діяльності та фінансовий стан підприємства.

Грошовий оборот на підприємстві здійснюється з урахуванням наступних принципів:

1) грошові кошти підприємств обов'язково зберігаються на рахунках в установах банку, за винятком перехідних залишків у касі (граничний розмір готівкових коштів). Ліміт каси розраховується для кожного підприємства індивідуально, з урахуванням розміру готівкової виручки та виплат, що здійснюються у готівковій формі.

2) Підприємство самостійно обирає банк для обслуговування (кількість поточних рахунків необмежена).

3) Підприємство самостійно обирає форми проведення розрахунків (без участі банків, вони можуть тільки пропонувати своїм клієнтам застосовувати ту чи іншу форму розрахунків, ураховуючи специфіку діяльності та конкретні умови, які можуть скластися в процесі розрахунків)

4) Принцип узгодженості – грошові кошти з рахунків підприємств списується тільки по розпорядженню власника у рамках сум залишків на рахунках, за виключенням випадків, передбачених законодавчо, а також при договірному списанні.

5) Принцип терміновості здійснення платежів — момент здійснення платежу має бути максимально наближений до часу відвантаження товарів;

6) розрахунки підприємств можуть здійснюватися у готівковій і у безготівковій формі, як за рахунок коштів отриманих у банку, так і за рахунок готівкової виручки.

9. Види банківських рахунків

Взаємовідносини суб'єктів підприємницької діяльності з банками щодо відкриття рахунків регулюються Законом України "Про внесення до деяких законів України змін щодо відкриття банківських рахунків" та Інструкцією №3 "Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті".

Суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні та фізичні особи) для зберігання коштів і здійснення всіх видів банківських операцій відкривають рахунки в банках на власний вибір (кількість поточних рахунків необмежена).

Відкриваючи рахунки підприємству, установа банку повідомляє про це податковий орган за місцем реєстрації власника рахунка.

У разі відкриття поточного або вкладного (депозитного) рахунку підприємству до отримання банком повідомлення про взяття рахунку на облік органом державної податкової служби операції за цим рахунком здійснюються лише із зарахування коштів.

Датою початку видаткових операцій за рахунком підприємця в банку є дата реєстрації отримання банком зазначеного повідомлення. Повідомлення зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку.

За наявності двох поточних рахунків у національній валюті власник рахунків протягом трьох робочих днів із дня відкриття або закриття кожного наступного рахунка визначає один із них як основний (для обліку заборгованості, яка стягується в безспірному порядку) і повідомляє його номер податковому органу за місцем реєстрації та банкам, в яких відкрито додаткові рахунки в національній та рахунки в іноземних валютах. У свою чергу, банки, що в них відкрито додаткові рахунки в національній та рахунки в іноземних валютах, також протягом трьох робочих днів повідомляють про це банк, в якому відкрито основний рахунок.

Усі суб'єкти підприємницької діяльності та установи банків зобов'язані дотримуватись вимог чинного законодавства щодо відкриття рахунків. За порушення належних вимог суб'єкти підприємницької діяльності та банки несуть відповідальність.

Підприємства та їхні відокремлені підрозділи можуть мати такі рахунки в національній валюті:

- поточні рахунки, що відкриваються для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів банківських операцій;

- кредитні, що відкриваються в будь-якій установі банку, котра має право видавати кредити (ці рахунки призначено для обліку кредитів, наданих способом оплати розрахункових документів чи переказу коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди);

- депозитні, що відкриваються між власником рахунка та установою банку на визначений строк. Кошти на депозитні рахунки переказуються з поточного рахунка і після закінчення строку зберігання повертаються на нього ж. Відсотки на депозитні вклади перераховуються на поточний рахунок або зараховуються на поповнення депозиту. Проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного рахунка забороняється.

Днем відкриття поточного рахунку клієнта вважається дата, що зазначена на заяві про відкриття цього рахунку в розділі "Відмітки банку".