21. Оцінка основних фондів підприємства, їх відтворення та оновлення

ОФ в процесі експлуатації змінюють свою вартість, яка може бути виражена різними показниками.

Первісна, або історична вартість основних засобів — це фактична вартість їх придбання або фактичні витрати на створення даних засобів (наприклад, витрати на будівництво виробничих будівель, споруд, на формування основного стада, робочої худоби тощо). До первісної вартості основного засобу включають ціну його придбання або оплату за виконання будівельно-монтажних робіт, витрати на страхування ризиків доставки вказаного засобу, суми непрямих податків у зв’язку з його придбанням і деякі інші.

Переоцінена вартість — це вартість основних засобів після їх переоцінки. В процесі такої переоцінки визначається нова ціна (вартість) основного засобу з урахуванням його фізичного і морального зносу та сучасних способів виробництва, інфляційних процесів, динаміки цін.

На балансі підприємства основні засоби можуть обліковуватися за первісною або за переоціненою вартістю.

Залишкова вартість — це вартість основного засобу, одержана як результат від різниці його первісної (переоціненої) вартості і суми зносу — нарахованої амортизації з початку корисного використання основного засобу. Залишкова вартість основних засобів також відображається в балансі підприємства і включається в його підсумок.

Ліквідаційна вартість — це сума коштів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) основного засобу після закінчення строку його корисного використання за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією) цього засобу. Під строком корисного використання основного засобу розуміють такий очікуваний період часу, протягом якого він використовуватиметься підприємством з метою одержання певної економічної вигоди.

Вартість, яка амортизується - первісна вартість або переоцінена за вирахуванням ліквідаційної вартості.

Для оцінювання основних фондів використовується первісна, відновлювальна та залишкова вартість.

Під відновлювальною вартістю основних фондів розуміють вартість їх відновлення за сучасних умов у цінах, тобто вона являє собою суму витрат, яку зазнало б підприємство при формуванні аналогічних основних фондів за певний проміжок часу. Зміна вартості основних фондів відбувається під впливом зміни цін на сировину та матеріали, зміни трудових витрат на їх виробництво, а також під впливом інфляційних процесів в економіці. Розбіжність, яка виникає між первісною та відновлювальною вартістю основних фондів, ускладнює їх оцінювання та регулювання процесів відтворення, призводить до викривлення показників оцінки ефективності використання.

Повний знос основних засобів передбачає здійснення капітальних вкладень на їх відновлення. Капітальні вкладення — це втрати на створення нових, реконструкцію і технічне переозброєння Діючих основних засобів.

Своєчасність ремонту основних засобів скорочує потребу в капітальних вкладеннях. Ремонт основних засобів може здійснюватися за трьома видами.

1. Поточний ремонт — здійснюється для забезпечення роботи основних засобів, усунення окремих поломок і заміни або оновлення окремих їх частин.

2. Середній ремонт — проводиться для часткового оновлення основних засобів із заміною деталей, вузлів обмеженої номенклатури, що визначається технічною документацією.

3. Капітальний ремонт — проводиться для оновлення виробничого ресурсу обладнання..

22. Порядок визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань.

Амортизація основних фондів — це процес перенесення авансованої раніше вартості всіх видів засобів праці на вартість продукції з метою її повного відшкодування.

Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів кожне підприємство робить амортизаційні відрахування, тобто встановлює певну грошову компенсацію відповідно до розмірів фізичного спрацювання й техніко-економічного старіння. Ці відрахування включають до собівартості продукції, реалізують під час продажу товарїв, потім накопичують у спеціальному амортизаційному фонді, що служить відновленню основних фондів.

Амортизаційні відрахування обчислюють за певними нормами, які характеризують щорічний розмір відрахувань у відсотках до балансової вартості основних фондів. У практиці господарювання можуть застосовуватися методи рівномірної, прискореної амортизації та кумулятивний метод.

1)Прямолінійний метод передбачає розрахунок річної суми аморт шляхом ділення вартості,що амортизується на срок корисного викоритсання.

2)Зменшення залишкової вартості-річна вартість аморт визначається як добуток залишкової вартості на початок періода та річної норми аморт

3) Прискоренного зменшення залишкової вартості-розрахунок так само як і у 2 методі,лише річна норма аморт подвоюється

4)Кумулятивний метод також характеризується поступовим зниженням річних амортизаційних відрахувань від початкового, досить високого рівня, але на відміну від методу зменшення залишкової вартості та методу прискореного зменшення залишкової вартості забезпечує повне відшкодування первісної вартості основного капіталу. Річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується і кумулятивного коефіцієнта(відношення кількості років,які залишилися до кінця терміну використання до суми чисел років єксплуатації)

5).виробничий, при якому місячна норма аморт визначається як добуток фактичного обсягу продукції та виробночої ставки амортизації, яка розраховується як відношення вартості,що аморт до загального обсягу продукції, яку підприємство планує отримати з використання даного обьекта.