4.3. Робота адаптера під час приймання та передавання даних

Мережевий адаптер спільно з драйвером виконують дві операції: передачу і прийом кадру.

Передавання даних. Комунікаційне програмне забезпечення будує кадри Ethernet та записує їх у пам'ять адаптера. У регістри керування та стану записується команда передати кадр, адреса та кількість інформації для передавання. Мережевий співпроцесор аналізує значен­ня регістрів, бере кожен кадр, опрацьовує його згідно з вимогами протоколу і передає у мережу.

Приймання даних. Мережевий співпроцесор постійно стежить через трансивер за кадра­ми в мережі та виділяє ті, які призначені для конкретного адаптера. У випадку надходження такого кадру співпроцесор перевіряє правильність даних, розміщує їх у пам'яті, записує в регіст­ри керування команду приймання даних, адресу їх розміщення у пам'яті і видає для центрального процесора переривання з визначеним номером. ЦП та комунікаційне ПЗ відкидає службові дані, аналізує прийняті дані та переміщує їх в головну пам'ять.

4.4. Конфігурування адаптера

Конфігуруванням адаптера задають такі параметри:

• I/O Base Address - адреса пам'яті, куди відображаються регістри стану та керування;

• Base Memory Address - адреса пам'яті, куди відображається внутрішня пам'ять адаптера;

• IRQ - номер переривання, за яким ЦП повідомляють про прийняті дані.

Конфігурування адаптера відбувається шляхом задання значень параметрів з викорис­танням перемикачів. Сучасні адаптери, як звичайно, не мають перемикачів, їх конфігурують спеціальними програмами, доданими до адаптера. Адаптери, що відповідають вимогам стан­дартів Plug and Play, можна конфігурувати автоматично засобами операційної системи. Для збільшення швидкості пересилання інформації часто використовують механізми прямого доступу до нам 'яті (Direct Memory Access (DMA)). Номер каналу DMA у цьому випадку - це ще один параметр Конфігурування адаптера.

4.5 MAC-адреса

MAC-адреса (від англ. Media Access Control - управління доступом до носія) – це унікальний ідентифікатор, що зіставляється з різними типами устаткування для комп'ютерних мереж. Більшість мережевих протоколів канального рівня використовують один з трьох просторів MAC-адрес, керованих IEEE: MAC-48, EUI-48 і EUI-64. Адреси в кожному з просторів теоретично мають бути глобально унікальними, але не всі протоколи використовують MAC-адреси, і не всі протоколи, що використовують MAC-адреси, потребують подібної унікальності цих адрес.

У широкомовних мережах (таких, як мережі на основі Ethernet) MAC-адреса дозволяє унікально ідентифікувати кожен вузол мережі і доставляти дані тільки цьому вузлу. Таким чином, MAC-адреси формують основу мереж на канальному рівні, яку використовують протоколи вищого рівня. Для перетворення MAC-адрес в адреси мережевого рівня і назад застосовуються спеціальні протоколи (наприклад, ARP і RARP в мережах TCP/IP).

Адреси типу MAC-48 найбільш поширені; вони використовуються в таких технологіях, як Ethernet, Token ring, FDDI тощо. Вони складаються з 48 бітів, таким чином, адресний простір MAC-48 налічує 248 (або 281 474 976 710 656) адрес. Згідно підрахункам IEEE, цього запасу адрес вистачить щонайменше до 2100 року.

EUI-48 відрізняється від MAC-48 лише семантично: тоді як MAC-48 використовується для мережевого устаткування, EUI-48 застосовується для інших типів апаратного і програмного забезпечення. Ідентифікатори EUI-64 складаються з 64 битів і використовуються в FireWire, а також в IPv6 як молодші 64 біти мережевої адреси вузла.

Формат MAC-48 у зрозумілий людині формі, визначений стандартом IEEE 802 являє собою шість груп двох шістнадцяткових цифр, розділених дефісами (-) або двокрапками (:), у порядку передачі, наприклад, 01-23-45-67-89-ab, 01:23:45:67:89:ab. Ця форма також широко використовується для EUI-64. Інша конвенція зазвичай використовується мережевим обладнанням, використовуючи три групи чотирьох шістнадцяткових цифр розділених крапками (.), наприклад, 0123.4567.89ab; також у порядку передачі.

Стандарти IEEE визначають 48-розрядну MAC-адресу, яка роздільна на чотири частини (рисунок 4.7).

Перший біт указує, для одиночного (0) або групового (1) адресата призначений кадр, а другий – чи є він універсальним (0) або локально керованим (1). Третє поле вказує частину адреси, яку виробник отримує (при реєстрації) в IEEE, а три останні октети вибираються виробником пристрою. Адреса пристрою глобально унікальна і зазвичай зашивається в апаратуру. Четверте поле показує номер інтерфейсу.

Рисунок 4.7 – Структура MAC-адреси

Саме перші 3 октети (24 біти) утворюють так званий унікальний ідентифікатор організації (OUI). Наступні три октети вибираються виробником для кожного екземпляра пристрою. Таким чином глобально MAC-адреса пристрою, що адмініструється, є глобально унікальною і зазвичай "зашита" в апаратуру.

Адміністратор мережі має можливість, замість використання "зашитої" адреси, призначити пристрою MAC-адресу на власний розсуд. Така локальна MAC-адреса вибирається довільно і може не містити інформації про OUI. Ознакою локально адміністрованої адреси є відповідний біт першого октету адреси.

Для визначення MAC-адреси мережевого пристрою використовуються наступні команди:

- Windows – ipconfig /all – детально описує, яка MAC-адреса до якого мережевого інтерфейсу відноситься;

- Linux – ifconfig -a | grep HWaddr;

- FreeBSD – ifconfig|grep ether;

- Mac OS X – ifconfig.