3. Порядок розробки і прийняття конституцій в зарубіжних країнах: установчі збори, парламент, референдум

Спосіб прийняття конституції відіграє важливу роль у визначенні основних характеристик політичного і державного ладу конкретної країни. Певною мірою він

г,

впливає і на зміст самого основного закону.

Державна практика виробила ряд способів прийняття конституцій. Право на

прийняття першої або нової писаної конституції, яке в літературі називається

установчою владою, здійснюється або представницьким органом, або виборчим

корпусом, або виконавчою владою.

Прийняття конституції установчими зборами забезпечує зв'язок між народом як джерелом державної влади і змістом основного закону, за яким ця влада здійснюється. Саме установчі збори сприяють встановленню більш глибоких, а головне - усвідомлених зв'язків між волевиявленням на виборах їхнього складу і процесом розробки та введення конституції. Це стосується і порядку зміни конституції.

Прийняття конституції - як комплексний процес глибокого політико-

юридичного значення, процес у якому можна точно виділити щонайменше такі

елементи: а) ситуації, при яких приймається нова Конституція; б) ініціатива прийняття

Конституції; в) компетентний орган (конституційний або установча влада); г) способи

прийняття.

Ситуації, при яких приймається нова Конституція. Як правило, нова конституція приймається:

1. Одночасно з утворенням нової держави.

Поява нової держави є складним політичним процесом, який потребує прийняття деяких урочистих актів політико-юридичного характеру, якими регламентуються

7

найважливіші юридичні ознаки території, форми держави, форми правління, встановлю існування певного населення на відповідній території; права і обов’язки громадян т( Такі приписи встановлюються в конституції або в іншому правовому акті конституцій] значення.

Класичним прикладом може слугувати утворення США.

2. В умовах, коли в житті певної держави мають місце глибокі структ політичні зміни, а саме, коли змінюється політичний режим, або коли якась деря відновлює фундаментальні політико-юридичні, економічні засади, соціалі політичну систему або тоді, коли завершує свою національну єдність. Свіж прикладами є конституції колишніх соціалістичних держав (Конституція Болгарі Конституція Румунії, прийняті у 1991 р., Конституція Російської Федерації 1993 р.)

3. Нова конституція може бути прийнята і тоді, коли в житті держави мають м важливі зміни політичного і соціально-економічного характеру, які не загрожуї існуючому державному ладові або політичному режимові.

В такій ситуації конституція вже не відповідає новим соціально-політич відносинам. Практично, йде мова про нову стадію розвитку держави, цей факт вим прийняття нової конституції (наприклад, прийняття Конституції Франції 1795 р., замінила Основний закон, прийнятий двома роками раніше).

Значними особливостями відрізнявся порядок прийняття чинної Констит

Австралії. Проект її був розроблений конституційним конвентом.

Делегатів на цей конвент обирало населення колоній, на основі яких з часом б утворені штати - суб'єкти майбутньої федерації. Розроблений проект конституції винесений на референдум у колоніях і згодом остаточно прийнятий британсь парламентом у вигляді спеціального закону.

Розглянута процедура поєднує в собі майже всі існуючі способи прийш

конституцій. Австралійська конституція є <народною>, тобто прийнятою застосуванням засобів прямої і представницької демократії. Водночас тут мо; знайти елементи октроїруваної конституції.

Ще одним цікавим прикладом є чинна Конституція Об'єднаних Арабсь Еміратів (ОАЕ). Роблений політиками і юристами проект був підписаний правитель всіх еміратів. Ця конституція має риси міждержавного договору.

Ініціатива прийняття Конституції. Тут проблема полягає у розумінні того, суспільна або політична, соціальна чи державна сила може мати таку ініціаті Теоретично треба виходити з того, що конституційна ініціатива повинна належ тому державному, політичному або соціальному органу, який, посідаючи в політич системі суспільства найвище місце (верховний орган), здатний знати еволюцію дан

суспільства, його перспективи. Також особливу роль належить народній ініціативі.

Способи прийняття конституції. Особливий порядок прийняття конституції знаходить своє відображення у сучасній конституційній доктрині, яка розділяє законодавчу і установчу влади. Якщо звичайно закони приймаються та змінюються у порядку здійснення законодавчої влади, то конституції - у порядку здійснення установчої влади. Французький дослідник П.Бастід зазначає: "Конституційні тексти - витвір не законодавчої влади, яка є підлеглою,-а вищої влади, що зветься установчою".

Під установчою владою розуміється фактично орган, який наділений спеціальною політичною владою для прийняття конституції. Отже, зміст установчої влади складають повноваження щодо прийняття або суттєвому зміненню конституції держави.

Суб’єктами установчої влади проголошуються або носії суверенітету (народ, монарх, іноді - Бог) або представники суверенів, які правомочні засновувати династію, перерозподіляти політичну владу, дарувати або закріплювати громадянські свободи, встановлювати засади державності.

г,

Залежно від того, хто здійснює установчу владу, виділяють такі основні форми прийняття нової конституції.