
- •Тема: Конституції - визначний елемент конституційного права зарубіжних країн
- •Поняття, суть і характерні риси конституцій зарубіжних країн.
- •Класифікація конституцій зарубіжних країн.
- •Порядок розробки і прийняття конституцій в зарубіжних країнах установчі збори, парламент, референдум
- •Поняття, суть і характерні риси конституцій зарубіжних країн.
- •Класифікація конституцій -зарубіжних країн. Основні критерії класифікації: форма акта, порядок прийняття і внесення змін до нього, форма
- •3. Порядок розробки і прийняття конституцій в зарубіжних країнах: установчі збори, парламент, референдум
- •Законодавчим представницьким органом або ж парламентом спільно з главою держави є чи не найбільш розповсюдженим способом прийняття конституції.
Класифікація конституцій -зарубіжних країн. Основні критерії класифікації: форма акта, порядок прийняття і внесення змін до нього, форма
правління, державного устрою і політичного режиму країни.
і
Конституції у вигляді єдиного, кодифікованого законодавчого акту, який регулює найважливіші громадські відносини в галузі прав та свобод людини, системи та організації публічної влади, часто називають конституціями у формальному розумінні. Утім, існують також конституції й у матеріальному розумінні. У таких випадках конституції у формальному розумінні відсутні.
Конституції у матеріальному розумінні бувають трьох видів:
це - сукупність законів, що мають більш вищу юридичну силу порівняно зі звичайними законами. У багатьох країнах їх називають конституційними. За відсутності конституції у формальному розумінні вони очолюють ієрархію законодавчих актів у країні. Ці закони також можуть називатися основними.
це є звід звичайних законів. Таких конституцій небагато. Прикладом може бути Канада, де до конституції внесені: Прокламація про конституційний акт 1882 p.; сам Конституційний акт 1882 p.;
це — звід звичайних законів. конституційних звичаїв та судових прецедентів. Такий стан справ характерний для Великобританії та Нової Зеландії.
Особливість правової системи країн, що називається англосаксонською, полягає у тому, що джерелом права в них виступає не лише нормативно-правовий акт, а здебільшого - судові прецеденти та звичаї. Судовий прецедент - рішення суду стосовно конкретної розглянутої юридичної справи, яке поширюється на всі наступні аналогічні справи. Звичай - правило поведінки, що склалось у суспільстві та внаслідок багаторазового повторення його людьми перетворилось на постійну норму, визнану всіма.
Конституції розрізняються й за іншими ознаками.
За формою. Залежно від того, як із зовні виглядають конституційно-правс норми, конституції поділяються на:
писані (повністю писані), які поділяються на кодифіковані та некодифіковані: Кодифікована писана конституція має місце за наявності в країні єдино
законодавчого акту, який регулює всі основні конституційно-правові питання та м
вишу юридичну силу.
Такий акт найчастіше і називають „конституцією” з посиланням на офіційну наз:
держави. У деяких країнах він може мати іншу назву (наприклад, Основний Зак(
ФРН) або він має назву „Конституція”, але з певним одночасним уточненню
(Конституція' (Основний Закон) Естонської Республіки, Політична констатую
Мексиканських Сполучених Штатів).
Кодифікованих конституцій у сучасному світі - більшість. Вони повніст співпадають з поняттям „конституція” у формальному розумінні.
Некодифіковані писані конституції - це частина конституцій у матеріальної^
розумінні, коли конституція складається з кількох конституційних (Австрія, Швеці
або звичайних (Канада) законів.
неписані (частково писані) - це конституції в матеріальному розумінні, я складаються з конституційно-правових звичаїв, судових прецедентів та звичайні законів (писаних), тому ці конституції мають назву частково писаних, оскіль* повністю неписаних конституцій немає.
За порядком прийняття, конституції бувають
октроровані, прийняті парламентами, установчими зборами, референдумами.
За порядком внесення змін і доповнень конституції поділяються на:
Жорсткі конституції змінюються та доповнюються в особливому порядку, більї
складному, порівняно зі звичайною законодавчою процедурою.
Якщо парламентські закони ухвалюються простою більшістю голосів (50е кворуму + 1 голос), то для прийняття поправок та доповнень до констатуй встановлюється особлива процедура.
Подекуди для зміни чи відміни конституції вимагається не тільки кваліфіковав
або особливо кваліфікована більшість голосів, але ще й більш ускладнений порядок
особливо жорсткі. Так, в Іспанії повний перегляд або зміна найважливіших положен
Конституції розрізняються й за іншими ознаками.
За формою. Залежно від того, як із зовні виглядають конституційно-правс норми, конституції поділяються на:
писані (повністю писані), які поділяються на кодифіковані та некодифіковані: Кодифікована писана конституція має місце за наявності в країні єдино
законодавчого акту, який регулює всі основні конституційно-правові питання та м
вишу юридичну силу.
Такий акт найчастіше і називають „конституцією” з посиланням на офіційну наз;
держави. У деяких країнах він може мати іншу назву (наприклад, Основний Закс
ФРН) або він має назву „Конституція”, але з певним одночасним уточненню
(Конституція' (Основний Закон) Естонської Республіки, Політична констатуй
Мексиканських Сполучених Штатів).
Кодифікованих конституцій у сучасному світі - більшість. Вони повніст співпадають з поняттям „конституція” у формальному розумінні.
Некодифіковані писані конституції - це частина конституцій у матеріальної^
розумінні, коли конституція складається з кількох конституційних (Австрія, Швеці
або звичайних (Канада) законів.
неписані (частково писані) - це конституції в матеріальному розумінні, я складаються з конституційно-правових звичаїв, судових прецедентів та звичайні законів (писаних), тому ці конституції мають назву частково писаних, оскільь повністю неписаних конституцій немає.
За порядком прийняття, конституції бувають
октроровані, прийняті парламентами, установчими зборами, референдумами.
За порядком внесення змін і доповнень конституції поділяються на:
Жорсткі конституції змінюються та доповнюються в особливому порядку, більї
складному, порівняно зі звичайною законодавчою процедурою.
Якщо парламентські закони ухвалюються простою більшістю голосів (50е кворуму + 1 голос), то для прийняття поправок та доповнень до констатуй встановлюється особлива процедура.
Подекуди для зміни чи відміни конституції вимагається не тільки кваліфіковав
або особливо кваліфікована більшість голосів, але ще й більш ускладнений порядок
особливо жорсткі. Так, в Іспанії повний перегляд або зміна найважливіших положен
конституції можливі за умови схвалення їх 213 голосами від загальної кількості депутатів обох палат парламенту, після чого вони розпускаються.
Новобраний парламент розглядає проект змін або перегляду конституції, і, якщо він схвалить їх кваліфікованою більшістю голосів у кожній палаті, то ці зміни (або перегляд) виносяться на референдум.
Гнучкі конституції змінюються та доповнюються в тому ж порядку, що й
звичайні закони: ніяких особливих процедур у цьому випадку не передбачено,
оскільки відсутній сам писаний текст основного закону (зокрема, це стосується
конституцій Великобританії та Нової Зеландії).