Тема XIII. Політико-правові вчення європи і росії XX століття

ми, мати загальний характер своїх вимог, не мати зворотної сили, бути прозорими і вільними від суперечностей, а також досить стійкими, не вимагати неможливого. їх застосування повинне відповідати цілям і засобам, закладеним у даній нормі.

Правова норма як деяке поєднання належної цілі і належних засобів являє собою моральну цінність. Так мораль набуває в природно-правовій концепції Фуллера конкретного характеру, тоді як для теорії "чистого" права і "чисто юридичного" трактування подій і конфліктів є характе­ристикою побічною, несуттєвою.

Свій спадкоємний зв'язок із природно-правовою традицією давніх авторів Фуллер фіксує в тезі про те, що право є розумність, що виявляє себе в людських відносинах. Фуллер не протиставляє позитивне право і природне, а лише право і неправо.

Трохи іншу характеристику моральності в праві дає Рональд Дворкін. Він написав роботу "Якщо про права говорити серйозно" (1972 p.). Відстоював погляд, що позитивне право оцінюватись оцінці не тільки з інструментальної, але також і з моральної точки зору. Фундаментальні суб'єктивні права й утворять, на його думку, ті принципи і критерії, що мають братися за основу морального виміру права з погляду справедливості. Провідним, головним і визначальним принципом є право на рівність, по-іншому, "право на рівну повагу і поводження".

Артур Кауфман у 50-ті роки XX ст. виступив проти зведення до абсолюту елементу юридичної мінливості змісту права і підкреслив, у зв'язку з цим, що природно-правове сприйняття права засноване на визнанні і допущенні постійної наявності і дії поза позитивними пра­вовими принципами. Цю політико-правову думку Кауфман висловив у роботі "Природне право й історичність" (1957 p.). Разом із тим він погоджувався зі сприйняттям права як історично мінливого феноме­ну, у зміст якого включаються деякі позаюридичні фактори, що діють "тут і тепер". У 70-х роках Кауфман відмовляється від цих позицій і оголошує "безплідність природно-правових вчень". У цей період він високо цінує критико-аналітичні можливості в осмисленні чинного пра­ва, що демонструє, на його думку, юридична герменевтика - своєрідна філософія юридичної мови в її практичному застосуванні. Полем дії герменевтики він вважає, передусім діяльність судді як рупора справж­нього, а не тільки книжкового права. Суддя, так чи інакше, зобов'язаний проводити зіставлення мовних виражень правової норми і юридичного змісту конфлікту, який ця норма покликана регулювати. Кауфман робить

218 ^А- ^L Кормич. ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО

4. Відроджене природне право

висновок, що закон не вважається цілком достатнім для визначення правила в процесі вироблення судового рішення, і тільки суддя в змозі належним чином врахувати зміст і сенс конкретної ситуації і взяти до уваги, наскільки закон відповідає суті справи "тут і тепер".

Джон Роулс написав роботу "Теорія справедливості" (1972 р.), у якій виступив з новим тлумаченням природно-правових вчень. Свою теорію справедливості він засновує на арістотелівській концепції розподіляючої справедливості. Роулс використовує конструкцію поняття "первинні блага", що підлягають розподілу. В їх число він включає свободу, рівні можливості, визначений рівень матеріального статку. Усі ці "первинні блага" забезпечують людині "самоповагу". Водночас вони - суть умо­ви, що забезпечує людині її автономію, самостійність, у тому числі і самостійне розпорядження такими благами.

Істотного значення Роулс надає встановленню принципів справед­ливого розподілу. Перший принцип - це вимога, щоб кожна людина однаковою мірою мала основні права і свободи. Система індивідуальних прав і свобод повинна збігатися із загальною свободою, причому сво­бода повинна бути максимізована, її обмеження може бути виправдане тільки з метою її кращого захисту: "свобода може бути обмежена тільки заради свободи".

Другий принцип - вимога рівності як рівного володіння свободою і рівним розподілом благ. Цей принцип конкретизується як принцип рівних можливостей, націлений на максимальне усунення нерівності, що виникає чи складається на базі багатства або народження. Кожна людина повинна мати рівні можливості в прагненні одержати певний статус у суспільстві.

Американський теоретик Дж. Роулс категорію "справедливість" характеризує як правильність, сумлінність, неупередженість, як свого роду "процесуальну справедливість", що забезпечується за допомогою правових норм, які відповідають принципу правління справедливого закону. При цьому дуже істотна роль конституції, що визначає основні розподільні процедури, які з найбільшою ймовірністю приводять до створення справедливого і стійкого порядку. Така функціональна роль конституції підтримується і підсилюється за допомогою звичайних законів.

Джон Фінніс також виступив з новим тлумаченням природно-правової концепції в роботі "Природний закон і природне право" (1980 р.) Його вчення побудоване на перегляді ідей Августина, зокрема ідеї

219

ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО. А. І. Кормич