Тема XIII. Політико-правові вчення європи і росії XX століття

буває: 1. Відкрита. 2. Закрита. Відкрита еліта піклується про свій імідж. Закрита еліта - байдужа до суспільної думки.

Створювалася ще ціла низка політико-правових концепцій. Напри­клад, Роберт Міхельс (1876-1936) створив концепцію "залізного за­кону олігархії". Артур Бентлі (1870-1957) - теорію "зацікавлених груп", Джон Бернхем - теорію про технократію в роботі "Революція менеджерів" (1941 p.), МорісДюверже розробив вчення "Про генезис технократичних засад у сучасних політичних системах Заходу", Д. Белл - вчення "Про правління експертів" (1972 р.) Дж. Гелбрейт розробив теорію про "новий індустріальний стан" (1965 р.) та ін.

2. В. І. Ленін, й. В. Сталін та їхні політико-правові погляди

В. І. Ленін (1870-1924) написав 55 томів творів. Але в нього були головні роботи: "Що робити?" (1902 p.), "Імперіалізм як вища стадія капіталізму" (1916 p.), "Держава і революція" (1917 p.), "Дитяча хвороба "лівизни" у комунізмі", (1920 p.). Ці та інші роботи присвячені питан­ням політики, права, влади, держави, класової боротьби, диктатури пролетаріату та ін.

Стрижень політико-правових вчень Леніна - класова боротьба в державі. На це вказують такі причини: перша з них - втілення в державі антагонізму класів, що розколов суспільство з часу утвердження в ньому приватної власності і суспільних груп із суперечливими економічними інтересами.

Друга причина, під дією якої держава є за своєю природою класовим утворенням, - комплектування апарату держави особами із середови­ща пануючого класу. Ленін відзначав, що не весь державний апарат заповнюють лише вихідці з цього класу. До складу бюрократії можуть залучатися також інші соціальні верстви.

Третя причина, що робить державу організацією наскрізь класовою, - здійснення державної політики, бажаної і вигідної, головним чином, панівному класу, відповідно до його корінних економічних, політичних і ідеологічних інтересів.

Ленін конкретну суть "диктатури класу" бачив такою: По-перше, диктатуру визначеного класу складає його влада, тобто здійснюване панування над всіма іншими соціальними групами. Незаперечним є

208 ^А- '■ Кормич. ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО

2. В. І. ЛЕНІН, Й. В. СТАЛІН ТА ЇХНІ ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ ПОГЛЯДИ

підпорядкування його волі, його інтересам як поведінки, так і дії всіх членів суспільства.

По-друге, подібна диктатура містить у собі опору влади пануючого класу виключно на насильство, застосовуване у всіляких формах. Мо­мент насильства Ленін особливо виділяє як одну з необхідних складових диктатури.

По-третє, неодмінною ознакою диктатури класу є її цілковита "розкутість", досконала непов'язаність будь-якими законами. "Дикта­тура є влада, що спирається безпосередньо на насильство, не пов'язана ніякими законами", - писав Ленін.

Щодо демократії Ленін повчав, що буржуазна демократія - це ве­ликий історичний прогрес у порівнянні із середньовіччям. Але вона при капіталізмі фальшива, рай для багатих, пастка для бідних. Питання свободи, демократії, права, лібералізму залишали Леніна протягом усієї його революційної діяльності в цілому байдужим.

Перехід державної влади з рук буржуазії до рук пролетаріату під час соціалістичної революції має дві можливості. Одна - пролетаріат опановує вже готову державну машину і потім пускає її в хід для вирішення власних задач. Друга - пролетаріат скидає, руйнує буржуазну державність і на її місці створює свій принципово новий тип держави. Ленін заявляв: "Усі колишні революції удосконалили державну машину, а її треба розбити, зламати. Цей висновок є головне, основне у вченні марксизму про державу". Диктатура робітничого класу є влада, що чинить насильство над буржуазією в ході соціалістичної революції, не пов'язана ніякими законами, - твердив "великий вождь" Ульянов.

Пролетаріат створює власну державу не для встановлення свободи в суспільстві. Йому вона потрібна для насильницького придушення своїх супротивників. У супротивники пролетаріату Ленін включив усіх підряд, навіть тих, хто, так чи інакше, обслуговував буржуазію. Спеку­лянти, шахраї, бюрократи, ледарі, хулігани попадали під буржуазний вплив, їх теж зараховував Ленін у супротивники пролетаріату, і вони піддавалися насильству, навіть якщо за походженням були потомстве-ними пролетарями.

При такому підході майже кожен у Росії міг виявитися і нерідко проголошувався ворогом пролетаріату, "шкідливою комахою", від яких робітничий клас мав очистити російську землю навіть шляхом сваволі, учив Ленін. Сваволя ліквідувала свободу навіть для пролетаріату. Сва­воля і режим будуть триматися в основному за допомогою репресій і

ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО. А. І. Кормич £09

14. Зам. 58.