Тема XIII. Політико-правові вчення європи і росії XX століття

Нікого не приймав. Тільки писав свої роботи з проблем влади, держави, права, теорії еліт.

Гаетано Моска - виходець із традиційно-ліберальної сім'ї, закінчив юридичний факультет Палермського університету. Був переконаний, що фундамент суспільства - не економіка, а політика. Вороже ставився до демократії, вважаючи її утопією: демократія - це засіб маніпуляції політиків і демагогів народними масами, аби прокласти шлях до дик­татури, а то і фашизму.

Першим начерком теорії політичного класу стала робота 26-літнього Моска "Теорія правління і парламентське правління" 1884 р. Більш роз­горнутий варіант обгрунтування цієї концепції представлений у роботі "Основи політичної науки" (2 томи, 1886, 1923 pp.). Теорія еліти була уперше викладена Парето в "Трактаті загальної соціології"" (1916 p.), в якому соціологічна тематика поєднувалася з історичною, політико-ідеологічною і соціально-філософською.

Обидва італійські мислителі виходили з дуже близької ідеї про наявність у сфері керуючої діяльності кожного суспільства двох значно відособлених груп - правлячих і керованих. Найбільше нововведення, запропоноване ними під час обговорення цього питання, складалося у твердженні, що в суспільстві завжди править "незначна меншість" у вигляді "політичного класу" (Г. Моска) чи "Правлячої еліти" (В. Па­рето). Цю меншість Моска йменував ще пануючим класом, керуючим класом, правлячим класом.

Парето, обґрунтовуючи свою концепцію правлячої еліти, припускав, що кожне суспільство можна поділити на дві страти, чи прошарки, -вищу страту, у якій звичайно знаходяться правлячі, і нижчу страту, де знаходяться керовані. Парето виділяє у вищому шарі еліти дві підгрупи - правлячу і неправлячу, а в нижчій страті такий поділ вважається не­виправданим. Таким чином, фундаментальна розбіжність у Парето виглядає як розбіжність між елітою і масою.

Еліта в широкому розумінні дуже подібна за значенням до аристократії (влада кращих) чи, у більш сучасному формулюванні, до меритократії (влада гідних). Таке розуміння виходить з уявлення, що вузький прошарок кращих із кращих завжди виявляє себе в кожній відособленій суспільній діяльності чи в ієрархії професійного прести­жу. У справах управління до правлячої еліти повинні належати ті, хто прямо чи побічно помітно впливає на урядову політику. Інші утворять неправлячу еліту. Поети чи письменники як володарі душ також вхо­дять в еліту.

206 ^А- '• Кормич. ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО

1, ПОЛІТИКО-ПРАВОВА ТЕОРІЯ ТИПОЛОГІЇ ВЛАДИ, ТЕОРІЇ ЕЛІТ, БЮРОКРАТИ. МАКС ВЕБЕР..,.

Парето займався проблемою тлумачення логічного і нелогічного вчинку, поведінки в широкому розумінні. Почуття й афекти Парето відніс до особливої категорії компонентів у людській поведінці. Назвав їх терміном "резідуа" (буквально: "залишки", тобто те, що залишається, випадає в осадок). На відміну від почуттів і афектів, розумові побудови, тобто аргументи і системи виправдання, а також ідеології, за допомогою яких люди звичайно маскують свої пристрасті і тим самим додають своїм вчинкам чи висловлюванням вигляду обміркованих, Парето йменує "дериватами" ("похідні").

Усі суспільства відрізняються між собою багато в чому внаслідок розбіжностей, що кореняться в природі еліт. Це пов'язано також із тим, що цінності цього світу розподіляються нерівномірно, а разом з ними так само нерівномірно розподілені престиж, влада чи почесті, пов'язані з політичним суперництвом. У результаті меншість керує більшістю, звертаючись до двох різновидів прийомів і засобів, - сили і хитрості. З урахуванням такого тлумачення політичні еліти поділяються на два сімейства. Ті, де переважає насильство, йменуються елітою левів. Інші, що тяжіють до компромісу, - елітою лисиць. Найважливішою подією в історії Парето вважає життя і смерть правлячої меншості. "Історія -цвинтар аристократій" - крилата формула Парето. Це він написав у "Трактаті загальної соціології"". Звідси й інша його формула - "Історія суспільств є здебільшого історія наступності аристократій".

Правління еліт із сімейства левів - це правління радикальних меншо­стей в умовах сильно збюрократизованої діяльності. Західноєвропейські суспільства керуються, згідно з Парето, плутократичними елітами ("сімейство лисиць"). Проблема організації суспільства повинна зважуватися не деклараціями навколо більш-менш неясного ідеалу справедливості, а тільки науковими дослідженнями, задача яких - знай­ти спосіб співвіднношення засобів і мети. А для кожної людини існує співвідношення зусиль та страждань і насолоди, так щоб мінімум страж­дань та зусиль забезпечував якомога більшій кількості людей максимум добробуту.

Унесок Моска і Парето в сучасну політичну теорію пов'язаний, го­ловним чином, з визначенням структури влади і зосередженням уваги на груповому характері реалізації влади у будь-якій її формі. Усередині самої еліти існує циркуляція еліт (виникнення еліти, досягнення піку, утвердження, деградація, утрата панування в суспільстві). Еліта буває -політична, економічна, військова, спортивна, релігійна. Еліта так само

ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО. А. І. Кормич 207