Тема XIII

ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ ВЧЕННЯ ЄВРОПИ І РОСІЇ XX СТОЛІТТЯ

План

1. Політико-правова теорія типології влади, теорії еліт, бюрократії. Макс Вебер, Вільфредо Паре-то, Гаетано Моска.

2. В. І. Ленін, Й. В, Сталін та їхні політико-правові погляди.

3. Політико-правові вчення націонал-соціалізму.

4. Відроджене природне право.

5. Політико-правові вчення радянського часу.

1. Політико-правова теорія типології влади,

теорії еліт, бюрократії. Макс Вебер,

Вільфредо Парето, Гаетано Моска

На початку XX ст. елітарний підхід до вивчення політико-правових вчень поповнився новим поглядом на упорядницьку роль бюрократії у справі здійснення влади в суспільстві і державі. Новітні модифікації класичних моделей і теоретичних конструкцій політичної влади займає типологія влади Макса Вебера (1864-1920). Він розглянув головну особливість функціонування парламентської демократії в способах добору політичних лідерів і контролю над технічно орієнтованою адміністративною бюрократією. Спираючись на досвід вивчення загальної історії права, держави і влади, Вебер висунув концепцію ідеальних типів влади, які можна знайти в різних народів у ході історії.

Історично першою є влада патріархальна (влада глави роду, племені, ранніх державних утворень). Наступний різновид утворить влада харизматична - вона пов'язана з наділенням правителя надприрод­ними якостями і владними можливостями. Це особливо типово для

204 ^А- '■ Кормич. ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО

1. ПОЛІТИКО-ПРАВОВА ТЕОРІЯ ТИПОЛОГІЇ ВЛАДИ, ТЕОРІЇ ЕЛІТ, БЮРОКРАТІЇ. МАКС ВЕБЕР,..,

випадків обожнювання правителя, створення його "культу особистості". Найсучаснішою і найперспективнішою є раціонально-легітимна влада. Основним елементом цієї влади, її несучою конструкцією є професійна бюрократія.

Бюрократія (буквально "влада конторських службовців") асоціювалася у Вебера з типом панування, заснованого не на традиційному шануванні, а на суворих і раціональних правилах легалістського, законом регульованого і контрольованого характеру і призначення. Це панування включає такі моменти і характеристики:

1. Існування відособлених служб і компетенції, чітко визначених у за­конах і правилах з метою зручності для прийняття рішень і контролю.

2. Захист статусу і компетенція службовців, незмінюваність суддів, га­рантоване просування по службі і пенсія за вислугу років у чиновників.

3. Чітка ієрархія у виконанні розпорядницьких управлінських функцій і функцій виконавських. 4. Добір кадрів на конкурсній основі. 5. Повне відокремлення виконуваної службової функції від особистісних власти­востей і характеристик, оскільки службовець не може бути власником своєї посади чи засобів управління.

Феномен бюрократії іде корінням у далеку старовину. Говорячи про роль бюрократії в майбутньому, Вебер, зокрема, прогнозував, що невідворотною перспективою всіх сучасних демократій є тотальна бюрократизація суспільної і державної життєдіяльності. Саме в силу такої перспективи на зміну капіталізму, за Вебером, прийде не соціалізм, а бюрократизоване з метою раціонального управління суспільство. Цю думку розвинули сучасні теоретики. їх називають менеджерами постіндустріального суспільства. В основі технократичних концепцій володарювання (грец. "техно" і "кратос" - влада ремесла, уміння, майстерності) лежить дуже давня ідея особливої ролі людей знання у справах володарювання і управління.

Модним напрямком розвитку політико-правової думки, а саме впли­вом еліти на всі процеси в суспільстві, займалися італійські правознавці і соціологи Вільфредо Парето (1848-1923) і Гаетано Моска (1858-1941).

Вільфредо Парето родом із сім'ї італійського аристократа, який емігрував до Франції з політичних мотивів. Син навчався в Італії, отри­мав вищу інженерну освіту. Брав активну участь у політичній боротьбі. Критика влади спричинила переслідування. Парето залишив Італію і поселився в Швейцарії, у своєму маєтку на березі Женевського озера.

ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО. А. І. Кормич 205