Тема XII, правові ідеї в європі на початку XX століття

дозволяє йому працювати викладачем в університеті. Більшу частину життя Євген Ерліх прожив на території колишньої Австро-Угорщини, але практично всі його роботи видавались у Німеччині. Тому Ерліха назівають представником німецької правової науки.

Для того, щоб зрозуміти право, юриспруденція повинна бути не тільки історичною, а й соціологічною, зауважував Ерліх. Головна його робота - "Основи соціології права" (1913 р.). У ній автор критикував юридичний позитивізм. Ерліх закликав досліджувати "живе право". Лише те, що входить у життя, стає живою нормою, все інше - лише голе вчення, норма вирішення, догма чи теорія, заявляв Ерліх. Право, за його концепцією, існує і розвивається, передусім як організаційні норми спілок, з яких складається суспільство - родини, виробничі об'єднання, корпорації, товариства, господарські спілки. Право - це, насамперед, організація, писав Ерліх.

Організаційні норми складаються в суспільстві самі по собі, ви­пливають з торгівлі, звичаїв, статутних положень різних організацій. Ці норми - "самодіяльний порядок суспільства", "суспільне право" утворять, за його вченням, право першого порядку.

Для охорони права першого порядку і регулювання спірних відносин існують "норми рішень", що утворять право другого порядку. Ці норми створюються діяльністю держави і юристів. До права другого порядку належать кримінальне, процесуальне, поліцейське право, що не регулю­ють життя, а повинні лише підтримувати організаційні норми. Резуль­татом взаємодії суспільного права, права юристів і державного права є "живе право", що не встановлене в правових положеннях, але панує в житті. "Живе право є внутрішнім розпорядком людських спілок". Ці спілки, вільні об'єднання членів громадянського суспільства, захищені від довільного втручання держави та її органів, що повинні лише охо­роняти спілки і створювати умови для їх діяльності, підкреслював Ерліх.

Закон, за Ерліхом, не стільки право, скільки один зі способів забезпе­чення права. Застосування закону повинне бути підлегле тільки цій меті, і до того ж головним способом існування "права рішень" (другий шар права), є вільне знаходження права суддями, що розглядають конкретну справу. Ерліх писав, що "вільне знаходження права не означає свобо­ду суддів від закону", однак стверджував, що задача суддів і юристів не в тому, щоб логічно виводити рішення окремих випадків з розпо­ряджень закону. У правосудді вирішальна роль належить не "мертвим параграфам закону", а вільному слову кваліфікованих юристів. Цьому

202 ^А- ' Кормич. ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО

5. ШКОЛА "ВІЛЬНОГО ПРАВА"

слову вирішальна роль повинна належати й у законотворчості, тому що "право юристів" завжди складається до прийняття закону, звідки ж інакше взятися життєвому закону, - звичайно ж, не з надуманої творчості депутатів парламенту.

Школа "вільного права" не дістала поширення в країнах англосаксонської системи, де судова практика могла досить опера­тивно реагувати на соціальні зміни без додаткового теоретичного обґрунтування. Однак вчення Євгена Ерліха вплинуло на соціологічну юриспруденцію Роско Паунда, США, а ідеї школи "вільного права" про судову правотворчість були співзвучні ідеям "реалістичної школи права".

Роско Паунд (1870-1964) вивчав право на юридичному факультеті Гарвардського університету, згодом він став адвокатом, комісаром з апеляційних справ Верховного суду штату Небраска, деканом юридич­ного факультету цього штату, професором права Північно-Східного університету в 1907-1909 pp., Чиказького університету в 1909-1910 pp. З 1910 р. Паунд розпочинає свою діяльність в Гарвардському університеті до 1947 р. Потім його запрошують радником міністерства юстиції Тай­ваню. З 1949 р. він професор права Каліфорнійського університету. Головна робота Панда - п'ять томів "Юриспруденції"" (1959 p.).

Соціологічна юриспруденція в працях американських юристів базується на досягненнях Роско Паунда. Він перший запропонував розглядати:

1. Право в дії.

2. Право в книгах (теоріях). Повною мірою право розрізняється:

1. Між текстом закону і тим, як на підставі цього тексту поступати суду.

2. Між нормами права і фактичною поведінкою громадян.

3. Між ціллю закону і фактичними наслідками його запроваджен­ня.

Під правом Паунд розуміє три його аспекти:

1. Сукупність правових норм.

2. Право правопорядок.

3. Право - відправлення правосуддя.

Ціль права, вважав Паунд - вирішувати конфлікти між людьми за допомогою юстиції. Право повинне не розділяти суспільство, а об'єднувати.

203

ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО. А. І. Кормич