Тема XII, правові ідеї в європі на початку XX століття

Моральні емоції є однобічними і пов'язаними з усвідомленням лю­диною свого обов'язку. Норми моралі - це внутрішні імперативи. Якщо ми подаємо з почуття обов'язку милостиню, то в нас не виникає уявлень, що жебрак вправі вимагати якісь гроші.

Зовсім інша справа - правові емоції. Почуття обов'язку супроводжується в них уявленнями про правомочність інших осіб і навпаки. Наше право є не що інше, як закріплений за нами, що нале­жить нам - як наше добро, - обов'язок іншої особи. Правові емоції є двосторонніми, а виникаючі з них правові норми мають атрибутивно-імперативний (представницький - зобов'язуючий) характер.

Теорія Петражицького необмежено розширювала поняття права. Він вважав правовими будь-які емоційні переживання, пов'язані з уявленнями про взаємні права і обов'язки. Петражицький відносив до правових норм правила різних ігор, у тому числі дитячих, правила ввічливості, етикету. У його творах спеціально наголошувалось, що правові норми створюються не шляхом узгодження емоцій учасників суспільних відносин, а кожним індивідом окремо. Переживання, що є в психіці лише одного індивіда і не знаходять визнання з боку інших, не перестають бути правом. На цій підставі Петражицький допускав існування правових відносин із неживими предметами, тваринними і нереальними суб'єктами, такими, як Бог чи диявол.

Петражицький прагнув знайти універсальну формулу права, що охоплювала б різні типи праворозуміння, відомі історії, включаючи договори з Богом і дияволом у правових системах минулого. Його політико-правова концепція була однією з перших спроб, теоретично багато в чому незрілою, простежити формування юридичних норм у правосвідомості.

Численні правові норми, створювані індивідами, неминуче всту­пають у суперечність один з одним. На ранніх етапах історії способом їх забезпечення виступало самоуправство, тобто захист порушеного права самим індивідом чи групою близьких йому осіб. З розвитком культури правовий захист і репресія упорядковуються. Виникає система фіксованих юридичних норм у формі звичаїв, законів, з'являються уста­нови суспільної влади, суд, органи виконання покарань. Монополізуючи функції примусу, державна влада сприяє "визначеності права".

Розвиток звичаїв і законодавства не витісняє цілком індивідуальні правові переживання. У сучасних державах поряд з офіційно визнаним правом існує безліч систем інтуїтивного права, вважав Петражицький.

-jgg А. І. Кормич. ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО

4. ПСИХОЛОГІЧНА ТЕОРІЯ ПРАВА ЛЕВА ЙОСИПОВИЧА ПЕТРАЖИЦЬКОГО

Наприклад, право заможних верств, міщанське право, селянське, про­летарське, право злочинних організацій. Психологічна теорія щодо цього наближалася до ідей правового плюралізму. Однак право соціальних класів і груп у ній було витлумачене індивідуалістично. Інтуїтивних прав стільки, скільки індивідів, підкреслював Петражицький.

Співвідношення інтуїтивного й офіційного права, за теорією Пе­тражицького, в кожній країні залежить від рівня розвитку культури, стану народної психіки. Він підкреслював неприпустимість піднесення інтуїтивного права навіть найбільш освічених соціальних класів до масштабу оцінки чинних законів. Реформи законодавства необхідно проводити лише на основі наукових знань. Для цього Петражицький розробив проект створення особливої наукової дисципліни - політики права. Філософія права розпадається на дві самостійні науки: 1. Теорія права. 2. Політика права.

Теорія права повинна бути позитивною наукою, без будь-яких елементів ідеалізму і метафізики. Політика права як прикладна дисципліна покликана об'єднати знання про право із суспільним ідеалом, тобто представити наукове розв'язання проблеми, що складало зміст колишніх природно-правових вчень.

Петражицький не залишив докладних рекомендацій щодо прак­тичного здійснення політики права. Він намітив відправні принципи нової юридичної науки, обґрунтував її необхідність. Чільне положен­ня в правовій політиці держави повинні займати не примусові міри, а механізми виховного та мотиваційного впливу на поведінку людей. Лише за допомогою таких механізмів офіційне право здатне спрямувати розвиток народної психіки до загального блага.

У майбутньому, стверджував Петражицький, право переживе себе і поступиться місцем нормам моральної поведінки. Узагалі право існує через невихованість, дефекти людської психіки. Його завдання полягає в тому, щоб зробити себе зайвим і бути скасованим, заявляв Петра­жицький.

Політико-правову теорію Петражицького використовували каде­ти, немарксистські теоретики соціалізму. Зближенню психологічної концепції права з марксизмом сприяв М. А. Рейснер, один із перших радянських правознавців. Ідеї Петражицького були задіяні в Конституції РСФСР 1918 р. В епоху правління Сталіна, епоху тоталітаризму, теорія Петражицького була піддана ідеологічному шельмуванню за пропаганду надкласової етики.

199

ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО. А. І. Кормич