Тема XII. Правові ідеї в європі на початку XX століття

причини, що зазіхання на ці й інші індивідуальні свободи свого часу породжували релігійні війни, Якобінський терор та інші суспільні не­щастя. У центрі уваги Дюгі - не традиційні свободи особи, а зв'язок людей та їхня солідарність у розподілі суспільної праці.

Правову рівність індивідів Дюгі вважав не тільки брехливою і фаль­шивою, що затінює фактичну нерівність людей, але і не недостатньою для здійснення соціальної солідарності. А об'єднання, спілки й асоціації він називав найвидатнішим фактором сучасності. Професійні спілки включають людей у нову соціальну ієрархію.

Дюгі протестував проти погляду на державу як на всеохоплюючу систему влади, що піднімається над суспільством і керує ним. Держа­ва збережеться, але тільки як система соціально корисних служб, а не публічна влада, що керує суспільством.

У вченні про право Дюгі відходить від принципів і понять юри­дичного позитивізму. Ставлячи норму соціальної солідарності вище за державу і створене нею право, Дюгі стверджував, що закон, який не відповідає цій нормі, начебто не існує. Він доводив, що багато нових відносин та інститутів не вміщаються "у вузькі застарілі рамки старої юридичної техніки". Дюгі схвалював судові рішення, що хоча і супере­чать "заборонним застарілим текстам", але відповідають, на його думку, суспільній солідарності.

Політико-правові вчення Дюгі критикували прихильники соціалізму, ліберальні теоретики ставилися до них скептично, обвинувачували навіть в анархізмі. Однак вплив політико-правової теорії Дюгі на всю європейську і світову ідеологію був глибоким і тривалим. Вченням Дюгі зацікавилися не тільки прогресивні лідери, але і радикали - Муссоліні в Італії, Франко в Іспанії, ідеологи тоталітаризму.

Ідеал Дюгі - опора на професійні об'єднання й інші реальні асоціації, що виникли в процесі розвитку промислового суспільства. Дюгі перед­бачив ідеї плюралістичної демократії. Професійна увага до правових проблем дала можливість Дюгі обгрунтувати поняття рівності як "рівної охорони законом", конкретизувати думку Конта про "соціалізацію влас­ності" на основі вивчення динаміки законодавства про право власності, переконати у важливості юридичного оформлення професійних спілок та і інших громадських об'єднань.

Поняття "солідарність" Леон Дюгі вивів на перший план як ідею організаційних і правових форм соціального партнерства, як узгодження зусиль і досягнення розумних і довгострокових компромісів учасників трудового процесу в промисловому суспільстві.

1 gg A. I. Кормич. ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО

4, ПСИХОЛОГІЧНА ТЕОРІЯ ПРАВА ЛЕВА ЙОСИПОВИЧА ПЕТРАЖИЦЬКОГО

4. Психологічна теорія права Лева Йосиповича Петражицького

Виникнення психологічних концепцій права пов'язане з про­цесом становлення психології як самостійної галузі знань. Інтерес суспільствознавців до проблем психологічної науки помітно зріс на межі ХІХ-ХХ ст., коли в ній узяли гору експериментальні методи досліджень і почали складатися великі наукові школи, що мали розбіжності в трактуванні психіки людини (рефлексологія, біхевіоризм, фрейдизм). Сприйняті соціологами і юристами ідеї цих шкіл поклали початок фор­муванню нових напрямків у політико-правовій думці.

Великою науковою подією не тільки в російській, але й у європейській літературі стало опублікування "Теорії права і держави в зв'язку з теорією моральності" (1907 р.) У цій роботі оригінальну психологічну теорію права висунув Лев Йосипович Петражиць-кий (1867-1931). Народився у Вітебській губернії, в родовому маєтку Колонтаєво. Закінчив юридичний факультет Київського університету. Петражицького залишили на кафедрі римського права, потім він продо­вжив навчання в Берлінському університеті. Написав там багато праць з цивільного права. В 1896 р. повертається в Російську імперію, працює в Петербурзі, в університеті, захищає докторську дисертацію з цивільного права. З 1897 р. займає посаду завідуючого кафедрою енциклопедії і філософії права, де працює до початку Жовтневої революції 1917р., яку він не прийняв. Виїжджає в еміграцію в Варшаву, де працює в університеті, очолює кафедру соціології до 1931 р. В результаті депресії закінчує життя самогубством.

Петражицький виходив з того, що право коріниться в психіці індивіда. Інтерпретація права з позиції психології індивіда дає можливість поставити юридичну науку на основу достовірних знань, отриманих шляхом самоспостереження або спостережень за вчинками інших осіб.

Джерелом права, вважав Петражицький, виступають емоції лю­дини. Свою концепцію він назвав "емоційна теорія" і протиставляв її іншим психологічним трактуванням права, що виходили з таких понять як свобода чи колективні переживання у свідомості індивідів. Емоції служать головним спонукальним "моторним" елементом психіки. Пе­тражицький розрізняв два види емоцій, що визначають відносини між людьми: моральні і правові.

197

ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО. А. І. Кормич