Тема XII. Правові ідеї в європі на початку XX століття

У 1917 р. Кропоткін повернувся з еміграції в Росію. Він закликав до об'єднання революційних сил в ім'я ідеалів "самоврядування і праці". Ради Кропоткін вважав великим завоюванням революції: побудувати комуністичне суспільство можна без держави за допомогою Рад.

У листах до Леніна Кропоткін писав про негативні дії диктатури (партійної), про систему заручників, про терор, масові розстріли. Через ці негативні дії саме слово "соціалізм" оберталося в прокляття. У другій половині 20-х років ОДПУ ліквідувало організацію кропоткінців, які намагалися об'єднатися у Всеросійську федерацію анархістів-комуністів (ВФАК).

На початку XX ст. виник новий напрямок політико-правової ідеології - анархо-синдикалізм. У 1895 р. у Франції профспілки створили "За­гальну конфедерацію праці". Ця організація за своїм статутом 1902 р. об'єднувала робітників "поза будь-якими політичними партіями". Осно­вою конфедерації були синдикати (профспілки, об'єднання робітників за професіями). їхня програмна задача - повне звільнення робітників за до­помогою, експропріації капіталістів, знищення законності. Конфедерація висловилася проти: 1. Будь-якої законності, 2. Проти будь-якої влади. 3. Проти класу хазяїв. Синдикалізм (профспілковий рух) знайшов тео­ретичне обґрунтування в анархізмі.

Основні політико-правові ідеї цього напрямку були викладені в книгах "Міркування про насильство" та "Ілюзії прогресу". їх напи­сав і обґрунтував французький соціолог, філософ, теоретик анархо-синдикалізму Жорж Сорель (1847-1922). Він був проти реформ, по­ступок хазяїв пролетаріату. Такі кроки підривають перемогу соціалізму, послаблюють класову боротьбу. Тільки за допомогою насильства над буржуазією пролетаріат може розв'язати свої проблеми. Насильство -єдиний засіб. Насильство врятує світ, писав Сорель.

Теоретики анархо-синдикалізму - Сорель, Лягардель, Берт та ін. виступили проти держави, демократії, парламентаризму. Вони називали політичне суспільство (державу) штучною надбудовою над економічним суспільством. Сорель доводив, що демократія зрівняє всіх громадян. Робітники стануть схожими на буржуа, а це вплине на історичну роль пролетаріату.

Головним засобом боротьби за соціалізм теоретики анархо-син­дикалізму вважали пряму дію робітничого класу, соціальну війну, за­гальний страйк. У боротьбу за пролетарські інтереси сторонні сили втру­чатися не мають права. Пряма дія робітничого класу проти капіталізму

190

А. І. Кормич. ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО

2. ПОЗИТИВІСТСЬКИЙ НОРМАТИВІЗМ ГАНСА КЕЛЬЗЕНА

в політико-правових вченнях анархо-синдикалізму повинна починатися із загального страйку. Ідея страйку настільки могутня, що вона втягує в революційний переворот усе, чого вона торкнеться, писав Сорель.

На місце знищеного капіталізму і притаманної йому політичної організації, як вважали анархо-синдикалісти, прийде економічна організація робітничого класу, об'єднаного у професійні союзи (синдика­ти). Майбутнє суспільство - децентралізована конфедерація автономних синдикатів. Кожний із них організує на основі добровільної дисципліни вільну працю без примусу. Саме у сфері виробництва, вважали теоре­тики анархо-синдикалізму, робітники мають загальні, об'єднуючі їх професійні інтереси. У процесі боротьби проти капіталізму робітники зі свого середовища висувають довірених осіб, які керують рухом.

Синдикалізм, що знайшов теоретичне обґрунтування в анархізмі (французькі теоретики анархо-синдикалізму часто посилалися на Пру-дона, багато чого взяли в Бакуніна), дістав розвиток у ряді країн Європи, а потім у США, Латинській Америці. З 1906 р. в Англії поширюються ідеї "гільдейського соціалізму" (теоретик А. Пенті), мета якого - перехід підприємств в управління об'єднаних працівників цих підприємств -"національних гільдій".