Тема XII. Правові ідеї в європі на початку XX століття

Більшовики на чолі з Леніним створювали партію нового типу, яка за висловом Леніна, втілювала розум, честь і совість епохи. Теоретична політико-правова розробка проблем держави обґрунтована Леніним в еміграції в роботі "Синій зошит" (1916 р.), потім "Марксизм про дер­жаву" і, нарешті, остаточний варіант "Держава і революція" (1918 p.). Ця проблема займала важливе місце в "Квітневих тезах", у статті" Чи утримають більшовики державну владу?".

Основні питання , що розглядаються в названих роботах: 1. Обґрунтування насильницької революції. 2. Критика парламентариз­му. 3. Необхідність зламу старої державної машини. 4. Створення Республіки Рад. 5. Управління народом повинно бути в одних руках. 6. Найсуворіший контроль з боку держави над мірою праці і мірою спо­живання. 7. Усе суспільство - одна контора. 8. Усім однакова зарплата. 9. Усі трудяться. 10. Ліквідація приватної власності. 11. Після побудови комунізму держава відімре.

Однак на практиці після захоплення влади більшовиками була ство­рена жорстко централізована система влади з диктатурою пролетаріату, партії, що переросла в тоталітарну систему. Ленін писав у 1919 р. в дру­гому доповненому виданні роботи "Держава і революція", що "диктатура пролетаріату здійснюється через комуністичну партію". Керівне поло­ження партії більшовиків він назвав основою Радянської Конституції - юридичної і фактичної.

Демократія в політико-правових вченнях Леніна мала декларатив­ний характер. Ради - це приводні ремені від партії до мас. Навесні 1921 р. повсталі моряки в Кронштадті, представники російської соціал-демократії, що гине, висунули гасло: "Влада не партіям, а Радам!"

Ленін, очевидно, сам став розуміти, що всі його ідеї і задуми дер­жавного будівництва реалізувались не так. Він писав: "Комуністи стали бюрократами. Якщо щось нас загубить, то саме це". Партійно-адміністративна система, що спирається на насильство, призвела до суперечності практики і теорії, вершиною яких став сталінізм.

Анархізм - соціалістичне вчення, спрямоване проти партійно-державного соціалізму наприкінці XIX - початку XX ст., мав ряд різновидів, течій.

Проти партійно-державного соціалізму, заснованого на домаганнях соціал-демократії на владу, виступив Ян-Ваидав Михайський (1867-1926), псевдонім А. Вольський. Він написав книгу "Розумовий робітник" (1898-1899 pp.), яка перевидана в 1905 р. Основне положення роботи:

■|38 ^А- '■ Кормич. ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО

1. СОЦІАЛІСТИЧНІ ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ ВЧЕННЯ

"розумові робітники" - інтелігенція ведуть паразитичний спосіб жит­тя, і їх треба відносити до капіталістів, великих земельних власників. Знання - джерело доходів. Інтелігенція прагне до панування над усім суспільством. Для цього вона використовує пролетаріат.

Михайський зробив висновок: робітничому класу треба самоорганізуватися, звільнитися від чужих ідей "розумових робітників" - інтелігенції, й усе робити самому.

Визначним теоретиком анархізму був Петро Олексійович Кропот­кін (1842-1921). Після арешту і втечі він в еміграції видавав газети революційного й анархістського напрямку - "Бунтар", "Свобода". Потім опублікував низку робіт: "Хліб і свобода", "Записки революціонера", "Держава, її роль в історії"", "Моральні принципи анархізму", "Сучасна наука й анархія". У них Кропоткін виклав і обґрунтував теорію анархо-комунізму. Провідна ідея - в основі суспільства має бути загальна рівність, солідарність і свобода.

Кропоткін дав визначення держави. Держава - суспільство взаємного страхування, укладеного між землевласником, воїном, суддею і свяще­ником, аби забезпечити кожному з них владу над народом і експлуатацію бідноти. Таке походження держави, така її історія і така її сутність у наш час.

Сутність історії - прагнення до особистої свободи. Цьому праг­ненню ворожа держава. Суть держави укладається в придушенні особистості, у знищенні свободи, творчості, у ненависті до будь-якого починання. У держави одна ідея - всім залишатися посередністю, пи­сав Кропоткін.

Велика соціальна революція, відповідно до політико-правових теорій Кропоткіна, звільнить робітників від ярма капіталізму й уста­новить принципи комунізму. Комуністичне суспільство буде вільним від релігії, відносини між людьми визначатиме "вільна мораль, без примусу і санкції, що розвивається із самого життя суспільства і пере­ходить у стан звичаю".

Золоте правило моралі Кропоткін вважав основою співжиття: "Вчини з іншими так, як би ти хотів, щоб за тих самих обставин інші вчинили з тобою". Це є "не що інше, як початок рівності, тобто основний по­чаток анархізму". Марксизм Кропоткін відкидав, убачаючи в ньому "державний соціалізм", що призведе до деспотизму як економічного, так і політичного.

ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО. А. І. Кормич <| gg