Тема XI. Правові теорії в західній європі у другій половині XIX століття

господарством у логічному, а не в хронологічному і не в реальному причинно-наслідковому аспектах. Право і "соціальне господарство" не протистоять один одному як два самостійних і незалежних один від одного явища. Вони - взаємо пов'язані елементи, сторони того самого предмета - соціуму. Право не існує саме для себе. Право - регулятор суспільних відносин.

Загальне поняття права Штаммлер у своїх політико-правових по­глядах пропонував розуміти як непорушне самовладне регулювання соціального життя людей. Що він мав на увазі? По-перше, мається на увазі відмежувати "правове" як "самовладне" (панування над підлеглими праву індивідами незалежно від їхньої згоди або незгоди, від норм моральності). По-друге, розмежувати "право" і "сваволю" (дії законодавця, що суперечать загальним принципам права). По-третє, виділити як вирішальну особливість права його "непорушність", під якою треба розуміти прагнення того, хто запропонував норму, само­му бути пов'язаним нею. Доки така залежність існує рівною мірою для підлеглого і для того, хто норму встановив, доки вона однаково обов'язкова для них обох, право наявне.

Штаммлер займався питанням співвідношення держави і права. На його думку, юридичні норми виникають, встановлюються і починають діяти незалежно від державної організації. Він проводить диференціацію права в цілому на справедливе і несправедливе. Ідея такого розмежу­вання полягає в тому, щоб довести, немає правових положень, що є раз і назавжди тільки справедливими чи винятково несправедливими в будь-яких ситуаціях. Штаммлер зазначав, що безумовно діють лише формальні умови. Сума цих формальних умов - набір найбільш аб­страктних ознак, за допомогою яких охоплюється і кваліфікується весь "змінюваний і мінливий правовий матеріал", утворюється свого роду "природне право".

Самому праву внутрішньо властиве бажання досягати об'єктивно справедливого упорядкування соціального життя. Праву внутрішньо властивий рух до соціального ідеалу. Але бажання ніколи не зупиняється остаточно в якомусь одному історичному пункті. Постійно відбувається зміна змісту, який раніше вважали матеріально справедливим. Людству призначено завжди виношувати все краще і краще розуміння того, що є справедливим з визначених питань.

Так Рудольф Штаммлер увів у систему своїх правових поглядів принцип розвитку, втіленням якого виступає категорія "природного

182 ^А- '■ Кормич. ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО

5. НЄОКАНТІАНСЬКЕ ВЧЕННЯ ПРО ПРАВО РУДОЛЬФА ШТАММЛЕРА

права з мінливим змістом". Дух цієї концепції виявився співзвучним процесові відродження концепцій природного права, що розпочався в XX ст. в Західній Європі.

Т Е М А XII

Правові ідеї в європі на початку XX століття

План

1. Соціалістичні політико-правові вчення.

2. Позитивістський нормативізм Ганса Кельзена.

3. Правова доктрина солідаризму Леона Дюгі.

4. Психологічна теорія права Лева Йосиповича Петражицького.

5. Школа "вільного права ".

1. Соціалістичні політико-правові вчення

На межі ХІХ-ХХ ст. провідне місце в промисловості і торгівлі пере­йшло від приватних підприємців і торговців до індустріальних, торгових і фінансових корпорацій. До цього часу наймані робітники склалися в значну силу. Вони організували свої професійні спілки. З цією силою змушені були рахуватися підприємці. Ряд політичних партій заявили про підтримку вимог пролетаріату.

Буржуазна політико-правова ідеологія будувала свою теорію пра­ва і держави з орієнтацією на розвиток громадянського суспільства капіталістичним шляхом. Головні ідеї цієї політико-правової ідеології: 1. Збереження класового розподілу суспільства. 2. Проведення окре­мих реформ для пом'якшення суперечностей між робітничим класом і буржуазією. 3. Продовження демократизації представницької держави і посилення її соціальної спрямованості.

Соціалістична політико-правова ідеологія грунтувалася на ідеї ліквідації капіталізму і перетворення суспільства в інтересах трудя­щих класів. Однак на межі ХІХ-ХХ ст. у деяких соціалістичних теоріях позначився реформістський напрямок. Він обґрунтовував лише соціалізацію суспільства, що зближувалася з буржуазною політико-правовою ідеологією.

1, СОЦІАЛІСТИЧНІ ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ ВЧЕННЯ

Юридичний позитивізм став піддаватися критиці. Почали виникати різні за методологічною основою і за тематикою вчення про право. їх можна розділити на такі напрямки: І. Марксистський напрямок, куди входили соціал-демократія і більшовизм. II. Анархізм - соціалістичне вчення, спрямоване проти партійно-державного соціалізму.

Марксистська політико-правова ідеологія через істотні розбіжності щодо історичної долі капіталізму і соціалізму, ролі робітничого класу розкололася. Виникли різні напрямки. Одним із керівників німецької соціал-демократії і II Інтернаціоналу був Едуард Бернштейн (1850-1932). Він опублікував низку робіт: "Проблеми соціалізму", "Пере­думови соціалізму і задачі соціал-демократії"" (1899 р.). У цих працях Бернштейн стверджував, що капіталізм ще далекий від свого завершення і загибелі. Він доводив, що практика не підтвердила теорії "катастро­фи капіталізму", ідеї "зубожіння пролетаріату". Навпаки, чим більше розвивається капіталізм, виробництво, тим більше поступок робітничий клас домагається від буржуазії. Поліпшення становища робітничого класу здійснюється за допомогою реформ. А ідея соціалізму (далекого світлого майбутнього) відволікає робітничий рух від боротьби за краще сьогодення. Бернштейн робить відомий висновок: "Ця мета... для мене ніщо, рух же - усе".

За таку політико-правову ідеологію Бернштейна назвали опор­туністом (прихильник боротьби за поліпшення умов праці і життя робітничого класу в капіталістичному суспільстві). Згодом його назвали реформістом (поліпшити становище робітничого класу він пропону­вав не руйнуючи капіталізм, а навпаки, використовуючи створені ним суспільні багатства). Бернштейн закликав соціал-демократів боротися за реформи, організовувати і просвіщати робітників, переборювати в них забобони, розширювати світогляд мас.

Бернштейн виступив проти революцій, революційного насиль­ства. Сила революцій - у руйнівній, негативній дії. Сила реформ -у позитивній роботі. Реформи, здійснювані законодавчим шляхом, приводять до того, що розум керує почуттям. Усі сторони йдуть на компроміси.

З опортунізму і реформізму органічно виникав ревізіонізм. Ревізіонізм - це ревізія (перегляд) тих положень марксизму, що не відповідали викликам нової епохи, писав Бернштейн. Він заявив: марксизм - це бабувізм (природний еволюційний шлях суспільства, що протікає за об'єктивними законами, підмінюється переворотом,

184

А. І. Кормич. ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО

ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО. А, І. Кормич

185