Тема XI. Правові теорії в західній європі у другій половині XIX століття

Надія на державну допомогу послабляє особисту енергію, приватну ініціативу і небезпечна для суспільства в цілому. Численні парламентські акти можуть призвести до державного соціалізму і перетворення трудя­щих на рабів суспільства. Чиновники будуть за своєю волею визначати тривалість робочого часу трудящих і міру їхньої винагороди. Це завер­шиться поверненням у деспотизм чи призведе до страшної катастрофи, подібної до Великої французької революції 1789-1794 pp.

Неспроможність державного соціалізму і комунізму Спенсер вбачав у таких недоліках людської природи, як любов до влади, честолюбство, несправедливість, нечесність. Усі спроби прискорити прогрес людства за допомогою адміністративних засобів ведуть лише до відродження уста­нов, властивих нижчому, військовому типу суспільства. Спенсер образно цю ситуацію пояснив так: "задкують назад, бажаючи йти вперед".

Спенсер відстоював у промисловому суспільстві дух індивідуалізму, відособленість, конкурентну й особисту боротьбу. Він заперечував за­кони про соціальне забезпечення, охорону здоров'я й інші. Доводив, що державна допомога слабким, хворим, недієздатним людям призведе до виродження і загибелі роду людського. Тому що ці заходи будуть штучно сприяти збереженню "погано обдарованих" індивідів. Тільки в конкуренції з членами свого роду, у боротьбі з членами інших родів індивід або гине, або процвітає і розмножується - залежно від того, наскільки він обдарований, писав Спенсер.

Міркування, пророцтво, побоювання Спенсера щодо можливо­го поглинання державою суспільства й особистості здійснилися в тоталітарних державах. Однак у XX ст. за допомогою конституційної демократичної держави вдалося перебороти кризові явища в економіці промислового суспільства. Важлива соціальна роль сучасної держави в розвинутих індустріальних країнах. Нею організований перерозподіл національного доходу в інтересах суспільства в цілому і, особливо, соціально знедолених верств.

Подальша еволюція, удосконалювання людей і суспільних відносин, промисловий тип приведе до більш високого типу суспільства. У та­кому суспільстві продукти індустрії будуть використовуватися не для воєнних цілей чи підвищення матеріального добробуту, а для виконання вищого призначення, писав Спенсер. На такій стадії складеться "Союз усіх вищих представників цивілізації"". Завершить розвиток природа людини. Особисті бажання людини будуть збігатися з інтересами всього суспільства.

Основна умова для виконання політико-правової теорії Герберта

.jyg A. I. Кормич. ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО

5. ПРАВОВА ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ ЛЮДВІГА ГУМПЛОВИЧА

Спенсера: 1. Припинення воєн. 2 Відмова від мілітаризму. 3. Встанов­лення більш справедливих законів. 4. Постійний мир. 5. Відмова від прагнення зрівняти життя (зрівнялівки) у добрі і злі, праці і відпочинку. Виключення усіх форм комуністичного розподілу.

5. Правова теорія держави Людвіга Гумпловича

Австрійський державознавець, соціолог Людвіг Гумплоеич (1838-1909) свої політико-правові теорії виклав у таких роботах: "Раса і дер­жава. Дослідження про закон формування держави", "Загальне дер­жавне право". Це основні його праці з питань держави і права. У них він розглядає проблеми, пов'язані з походженням, сутністю, роллю держави.

Боротьба за існування - головний фактор соціального життя. Дер­жава цілком перебуває у сфері дії даного фактора. Ця боротьба - вічний супутник людства і головний стимулятор суспільного розвитку. Вона виливається в боротьбу між різними людськими групами. Сильніші перемагають, установлюють контроль і панування. Гумплович робить висновок, що цей процес - вищий закон історії. Якщо люди зрозуміють цей простий закон, то розгадають невирішувану загадку політики й історії.

Нещадна боротьба людських груп між собою, за Гумпловичем, пояснюється таким чином і досить неоднозначно: 1. Причини расові. 2. Прагнення людей до задоволення своїх матеріальних потреб. Економічні мотиви є причиною будь-якого соціального руху. Вони обумовлюють увесь державний і соціальний розвиток.

На початковому етапі розвитку людства конфлікти, війни між окре­мими родами за оволодіння тим чи іншим майном завершувалися зни­щенням переможеної групи. Пізніше людей із таких груп стали залишати в живих і перетворювати на рабів, експлуатувати. Переможці (ними ви­являлися раси з більш високими інтелектуальними здібностями і кращою військовою дисципліною), щоб усталити своє панівне положення і три­мати в покорі скорених, повинні були проводити низку організаційних та інших заходів. Результат таких дій - виникнення держави.

Далі до воєн між расами і державами додалися конфлікти усередині

ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО. А. І. Кормич а уд