Тема X. Погляди на державу I право в англії і франції в першій половині XIX...

Великому впливу піддалися філософські ідеї позитивізму. Мис­тецтво і література опинились так само під впливом позитивізму. Конт вважав приватну власність суспільно корисною. Розподіл на капіталістів і пролетарів - природним і необхідним. Усе це разом він назвав про­мисловим класом. Однак Конт заперечував наприкінеці своєї діяльності юридичну свободу, рівність громадян. За це його засуджували, крити­кували, називали божевільним і т. ін.

Позитивізм Огюста Конта вплинув на соціологічну, політико-правову теорії, а ті, в свою чергу, на Герберта Спенсера, Еміля Дюркгейма, Леона Дюгі, Макса Вебера.

5. Теорія реформ держави, права Вільгельма Гумбольдта і Лоренца Штейна. "Надкласова монархія"

Ранній німецький лібералізм зародився напередодні революції 1848-1849 pp. Ліберальний рух у Німеччині відрізнявся організованістю й ідейно-теоретичною зрілістю. Пропонувалася низка політико-правових моделей для модернізації німецького суспільства, держави. У відновленні ставка робилася на соціальні середні прошарки і на здоровий глузд мо­нарха та дрібних керівників німецьких держав.

Німецький лібералізм першої половини XIX ст. представлений Фрідріхом Дальманом, Робертом фон Молем, Карлом Роттеком, Карлом Велькером, Юліусом Фребелєм та ін. Але найбільш відомі представни­ки цього періоду - це Вільгельм фон Гумбольдт і Лоренц Штейн. їхні правові вчення, політико-правові погляди набули загальноєвропейської популярності.

Вільгельм фон Гумбольдт (1767-1835) стояв біля джерел німецького лібералізму. У 1792 р. написав роботу "Досвід установ­лення меж діяльності держави", яка була опублікована лише в 1851 р. Основна ідея праці - підхід до держави з позиції гуманістичного індивідуалізму. На першому місці у співвідношенні з державою стоїть людина, найбільш сприятливе становище в державі має бути забез­печене саме для людини.

Гумбольдт підтримує лінію соціальної науки кінця XVIII ст. на диференціацію суспільства (громадянського суспільства) і держави.

152 ^А- '■ Кормич. ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО

5. ТЕОРІЯ РЕФОРМ ДЕРЖАВИ, ПРАВА ВІЛЬГЕЛЬМА ГУМБОЛЬДТА І ЛОРЕНЦА ШТЕЙНА...

Гранями цієї диференціації виступають розбіжності між: І. Системою національних установ (організацій, союзів, об'єднань, сформованих знизу, самими індивідами) і державними інститутами та службами. II. "Природним і загальним правом" і правом позитивним, створюваним безпосередньо державою. III. "Людиною" і "громадянином".

Суспільство і держава не є рівноцінними. Суспільство принципово значуще порівняно з державою, а людина є щось більше, ніж громадянин - член політичного ("державного") союзу. З тієї ж причини "природне і загальне право" має бути єдиною основою для права позитивного, керівним при розробці й прийнятті державних законів.

Мета існування держави як такої - служіння суспільству. Держава, що правильно реалізує призначену їй роль, у своїй діяльності не по­винна переслідувати нічого іншого, крім забезпечення внутрішньої і зовнішньої безпеки громадян. Гумбольдт дотримувався концепції "мінімальної держави". Функції держави мають бути різко звужені. Держава не повинна піклуватися про позитивне благо громадян: 1. Господарський успіх. 2. Суспільну кар'єру. 3. Моральність. 4. Фізичне здоров'я. 5. Спосіб життя. 6. Особисте щастя.

У державі об'єднання людей в один соціальний союз породжує нескінченну багатогранність людських сил і діяльностей. За таких умов розвиваються багаті натури, повнокровні характери, а саме: формується людина, яка володіє внутрішнім достоїнством, волею. Держава - це втілення верховної влади, де існують різні суперечності і конфлікти. Тому держава погано переносить властиві соціальному союзу: розмаїття індивідуальностей, інтересів, воль, думок, учинків.

Верховна влада через державу хоче: 1. Підігнати всіх і все під один ранжир. 2. Уніфікувати свідомість і поведінку людей, а також усілякі життєпрояви нації і суспільства. На думку Гумбольдта держав­не втручання фактично націлене на зниження того рівня різноманіття, яким відрізняється буття суспільства. Турбота держави і госуда­ря розслаблює свободу й енергію індивідів, відучує їх самостійно вирішувати повсякденні життєві проблеми, власними силами пере­борювати труднощі. Постійне очікування допомоги з боку держави в кінці обертається бездіяльністю людини, що призводить до зубожіння. Страждає моральність, згасає дух громадянськості, індивід утрачає самостійність, впадає в апатію, робить висновок Вільгельм фон Гум­больдт.

ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО. А. І. Кормич -\ 63