Тема X. Погляди на державу I право в англії і франції в першій половині XIX.

соціального життя". Організацією промислового суспільства повинна стати соціократія. Солідарність класів у соціократії буде забезпечена згодою дії чотирьох сил ("владослужителів"). Жінки - втілення почуттів, зосередження й уособлення моральності. Священики - позитивісти, зосередження розуму. У їхніх руках буде освіта, виховання, виправлення осіб, винних у провинах і злочинах. Невиправні будуть відлучатися від суспільства. Концентрована сила (багатство), носієм якої є "патриціат" (банкіри, купці, фабриканти, хлібороби), забезпечує послідовність розвитку. Здійснює справи фінансові, економічні. Відає розвитком промисловості (під керівництвом трьох головних банкірів). Розсіяна сила (число) - пролетаріат, найбільш сприйнятливий до соціальної нау­ки. Є матеріальною силою, покликаною здійснити функцію соціальних перетворень, перехід до промислового ладу. У соціократії він залишиться регулюючою силою, оскільки, об'єднуючись, пролетаріат розвиває в суспільстві його кращі інстинкти і його масова дія утримує суспільство від усяких крайнощів і відхилень.

Згода і спільна дія цих сил забезпечать порядок і прогрес у соціократії, і не буде потреби в судах, поліції, армії. У соціократії відпаде потреба поділу на правителів і підданих, а також у праві і правах особистості, що Конт називав пережитками теологічного і метафізичного періодів.

Конт відкидає поняття "права особистості". А слово "право" пропонує вилучити з правильної політичної мови, як слово "причи­на" з філософської мови. Поняття "право" аморальне й анархічне. "Право" - це поняття авторитарно-теологічне, засноване на уявленні про боговстановленність влади". Для боротьби з цим теократичним авторитетом було висунуто в "метафізичний період", Новий час, по­няття "права людини", що за твердженням Конта, виконувало лише руйнівну роль. Коли ці "права людини" спробували здійснити на практиці, вони негайно ж виявили свою антисоціальну природу, праг­нучи увічнити індивідуалізм. У соціократії не повинно бути ні права, ні прав особистості. У суспільстві, що не спирається на божественні витоки, ідея права зникає безповоротно. Ніхто не має іншого права, крім права завжди виконувати свій обов'язок.

До соціології Конт додав "моральність". У соціократії порядок і прогрес повинні підтримуватися моральними методами, проповіддю позитивістської релігії і діяльністю позитивістської церкви. В останній період діяльності Конт створює вчення про "особливу соціальну

160

А. І. Кормич. ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО

4. ПОЛІТИКО-ПРАВОВА ДОКТРИНА ОГЮСТА КОНТА

релігію". Його проект "нової всесвітньої позитивної релігії" заснова­ний на визнанні зовнішньої єдності людства і підпорядкування його світовому порядку. Предметом шанування позитивної релігії є не Бог, а людство. Позитивна релігія заміняє теологію (богослов'я) соціологією (наукою про Суспільство), а теократію - соціократією. Жрецями позитивної релігії повинні стати вчені і артисти (сівробітництво розу­му і почуттів). У Парижі буде створений духовний уряд з 30-ти учених з різних країн. Називатиметься такий уряд так: "Західний позитивний комітет". У них буде своя таблиця про ранги, оклади. Кожного місяця і тижня буде шануватися велика людина - "позитивістський святий". Це буде перехідний уряд від метафізичної стадії до позитивної. За цей час із пролетарського середовища оберуть диктаторів і наділять їх вищою владою. Мета цієї пролетарської диктатури - перевиховання всіх класів у позитивному дусі. Перевиховане суспільство переросте в соціократію. Врешті-решт, усе людство створить 500 соціократій. Вони об'єднаються у Всесвітню федерацію зі столицею в Парижі. Здійсниться принцип: "любов як принцип, порядок як підстава, прогрес як мета". Це основна мета суспільства, писав Конт.

У своїх політико-правових вченнях Конт засуджував агресивні війни. Критикував колоніальний гніт, колоніалізм у цілому. У всесвітньому союзі соціократії вся ця спадщина, пережитки "військового побуту" повинні зникнути з життя людства.

Позитивісти навіть назвали континент, де в першу чергу зникнуть війни. Це Західна Європа.

Конт дуже поважав і цінував дії католицької церкви. Називав її "вели­кою силою порядку", тому що вона створила незалежну духовну владу. Вітав Конт і особисту диктатуру, але під контролем позитивістів. Праг­нув співробітничати з єзуїтами і навіть укласти релігійно-політичний союз.

Свої ідеї, вчення, теорії, проекти Конт намагався здійснити різними способами. Він звертався до керівників держав, у тому числі і до Ми­коли І. Вчення Конта вплинуло на наступних мислителів і теоретиків. Учні Огюста Конта розділилися на дві течії. Одні відкидали "позитивну релігію". Другі звеличували релігійно-політичну ідеологію позитивізму. Вони створили позитивістські церковні громади у Франції, Англії, Чехії, в інших країнах. У Бразилії позитивізм був визнаний офіційною релігією. Позитивісти забезпечили умови для знищення рабства в Бразилії 1888 р. У 1889 р. зробили переворот, замінили імперію республікою. На дер­жавному прапорі Бразилії записані слова Конта: "Порядок і прогрес".

ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО. А. І. Кормич <| g1

11. Зам. 58.