Тема X. Погляди на державу I право в англії і франції в першій половині XIX...

це право кожного виражати свою думку, вибирати професію, змінювати місце проживання, мати власність. Свобода - це право кожного індивіда впливати на управління державою за допомогою виборів, протестів, петицій, вимог.

Констан також попереджав, що необмежена влада народу небез­печна для індивідуальної свободи. Як приклад наводить якобінську диктатуру і терор, що приніс народний суверенітет. Він його порівнює із суверенітетом абсолютного монарха. Суверенітет народу не безмеж­ний. Він обмежений рамками справедливості і права індивіда. Констан засуджує будь-яку форму держави, де існує "надмірний ступінь влади" і відсутні гарантії індивідуальної свободи. Такими гарантіями є суспільна думка, а також поділ і рівновага влади.

У своїх політико-правових теоріях Констан наголошував на необхідності існування виборної установи (представництва). Для цьо­го в державі має здійснюватися політична свобода, громадяни повинні брати участь у виборах. Представницька установа обов'язково входить у систему вищих органів влади. Констан підкреслював, що політична свобода є тільки гарантія індивідуальної. Тому представницька установа є органом вираження суспільної думки.

Поділ і рівновагу влади Констан зображував у такий спосіб. У конституційній монархії повинна існувати "нейтральна влада" в особі глави держави. Монарх бере участь у всій владі. Попереджає конфлікти між владою. Забезпечує погоджену діяльність влади. Монарху належить право вето. Він може розпускати виборну палату. Призначати членів спадкоємної палати перів. Здійснювати право помилування.

Влада виконавча здійснюється міністрами, відповідальними перед парламентом. Особливою владою Констан вважав спадкоємну палату чи перів, він називав її ще "представницькою владою постійною". Стосовно неї Констан увесь час змінював свої погляди - був за і проти.

Законодавчу палату виборну Констан характеризував як "владу суспільної думки". При формуванні цієї палати він наполегливо про­понував високий майновий ценз. Тільки багаті люди мають освіту і виховання, необхідні для усвідомлення суспільних інтересів. Тільки власники перейняті любов'ю до порядку, справедливості і до збереження існуючого. Якщо бідним надати політичні права, то вони спробують використовувати це для зазіхання на власність. Тому політичні права варто надавати лише тим, у кого є дохід, що дає можливість існувати протягом року, не працюючи за наймом.

154 ^А- '■ Кормич. ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО

3. КОНЦЕПЦІЯ КОНСТИТУЦІЙНОЇ ДЕРЖАВИ БЕНДЖАМЕНА KOHCTAHA І АЛЕКСІСА ТОКВІЛЯ

Самостійною владою Констан називав судову владу. Пропонував роз­ширити права місцевого самоврядування, не вважаючи "муніципальну владу" підлеглою виконавчій владі. Місцеве самоврядування - це певна противага центральній владі. Політико-правова теорія Бенжамена Кон-стана, викладена в "Курсі конституційної політики", була загальновиз­наною доктриною державознавців Франції і ряду інших країн.

Проблемами індивідуальної свободи і забезпечення свободою усіх переймався Алексіє де Токвіль (1805-1859). На нього дуже вплинув Бенжамен Констан. Однак його більше цікавили проблеми демократії. Токвіль трактує її досить широко. Демократія - суспільний лад, про­тилежний феодальному, не має кордонів станових чи запропонованих звичаями стосунків між вищими і нижчими класами суспільства. Це також політична форма, що втілює даний суспільний лад. Серцевина демократії - принцип рівності, що невблаганно тріумфує в історії.

Свобода і рівність, за Токвілем, явища неоднозначні. Відносини між ними також неоднозначні. І ставлення людей до них теж різне. За всіх часів люди віддають перевагу рівності перед свободою. Рівність поширюється людям легше. Сприймається переважною більшістю. Рівність щодня наділяє людину масою дрібних радостей. Рівність розповсюджується на будь-кого і є загальною. Радості, що доставляються рівністю, не вимагають ні жертв, ні навмисних зусиль. Щоб одержувати задоволення від рівності, треба просто жити, зазначав Токвіль.

Свобода (свобода політична) вимагає від людини напруги, вели­ких зусиль, аби довести свою самостійність, робити повсякчас свій вибір, відповідати за свої дії та їх наслідки. Користування свободою, її переваги, достоїнства не даються взнаки, як правило, миттєво. За­доволення від свободи отримує не настільки широке коло людей, як прихильників рівності. Тому Токвіль робить висновок - демократичні народи більше люблять рівність, ніж свободу. А найважче - це учитися жити вільними.

Найбільша соціальна цінність у Токвіля - це свобода. Лише завдяки їй людина одержує можливість реалізувати себе в житті. Від свободи не можна очікувати якихось чудес, здатних забезпечити всіх матеріальними благами. Хто шукає у свободі чого-небудь іншого, а не її самої, той створений для рабства, попереджав Токвіль.

Свободу дає демократія. Аристократія - синонім нерівності. Де­спотичне правління знецінює рівність. Тому Токвіль вважає, що тре­ба: а) позбутися усього, що заважає встановленню розумного балансу

ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО. А. І. Кормич -| 55