Тема X, погляди на державу 1 право в англії і франції в першій половині XIX.,

індивіді. Кращий уряд для народу - той, що допомагає йому йти вперед. Парламент - це те місце, де нація виражає свої скарги і різні думки.

Лібералізм Мілля вміщується в ідеї організації державного механізму на демократичних і правових засадах. Звідси випливає концепція правової держави. У держави й уряду може бути обмежена сфера втручання. Це втручання допускається за наявності особливо вагомих розумінь практичної доцільності. Так, Мілль розпливчасто сформу­лював положення про втручання уряду. Але якщо держава надмірно буде втручатися і підмінювати вільну індивідуальну чи колективну діяльність людей, тоді створюються умови для розвитку бюрократії і задоволення її інтересів. Але ще більше зло виявляється в тому, що в результаті підміни народ уражається хворобою соціальної пасивності. Його охоплює настрій утриманства. У народі вбивається дух свободи, паралізується свідомість особистої гідності, почуття відповідальності за те, що відбувається навколо. Суспільство в суспільно-моральному плані деградує. За цим настає деградація державності.

Так виглядав англійський лібералізм у своїх політико-правових теоріях кінця XVIII - початку XIX ст.

3. Концепція конституційної держави Бенджамена Констана і Алексіса Токвіля

Після падіння влади Наполеона у Франції на трон повертається династія Бурбонів. Однак з 1789 р. підсилюється класова боротьба за утвердження в країні нових, капіталістичних відносин. Постійно велася боротьба за вплив на владу. Ситуація була приблизно такою: 1. Дворянсь­ка аристократія продовжувала відстоювати феодальні засади, хоча була змушена піти на встановлення конституційної монархії, на визнання основних економічних і політико-юридичних завоювань революції. 2. Промислова і торгова буржуазія завзято боролася проти реставрації старих порядків, станових привілеїв, наполегливо захищала свободу індивіда і рівність усіх перед законом.

За таких умов антифеодальну ідеологію французької буржуазії в першій половині XIX ст. виражали, особливо у галузі індивідуальних прав і свобод, необхідних для розвитку капіталізму, Бенжамен Констан і Алексіс Токвіль.

■\ 52 А. І. Кормич. ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО

3. КОНЦЕПЦІЯ КОНСТИТУЦІЙНОЇ ДЕРЖАВИ БЕНДЖАМЕНА КОНСТАНА І АЛЕКСІСА ТОКВІЛЯ

Найбільш видним ідеологом французької буржуазії і духовним батьком лібералізму в Європі був публіцист, учений, політичний діяч Бенжамен Анрі Констан де Ребек (1767-1830). Написав низку творів на політичні й історико-релігійні теми в період з 1810 до 1820 р. Потім їх зібрав і звів у "Курс конституційної політики". Цей "Курс" викладав у зручній систематичній формі як ліберальне вчення про державу. Сама ж робота "Курс" вийшла вже після смерті автора.

"Курс" приділяє основну увагу обґрунтуванню: 1. Особистої свобо­ди. 2. Свободи совісті. 3. Свободи слова. 4. Свободи підприємництва. 5. Свободи приватної ініціативи. Констан розрізняє: а) політичну свободу; б) свободу особисту. Давні народи знали тільки політичну свободу. Вона зводилася до права брати участь у здійсненні політичної влади (прийнят­тя законів, участь у правосудді, у виборі посадових осіб, вирішення пи­тань війни і миру). їм пропонувалися обов'язкова релігія, звичаї, спосіб життя, підтримувалася рівність. Нові народи розуміють свободу інакше. Право участі в політичній владі цінується менше, тому що держави стали великими, і голос одного громадянина вже не має вирішального значення. Скасування рабства позбавило вільних того дозвілля, яке надавало їм можливість приділяти багато часу політичним справам. Войовничий дух давніх народів змінився комерційним духом.

Сучасні народи зайняті промисловістю, торгівлею, працею і тому вони не мають часу займатися питаннями управління, але дуже болісно реагують на будь-яке втручання держави в їхні особисті справи. Тому Констан зробив висновок, що свобода нових народів - це особиста, громадянська свобода, що полягає у відомій незалежності індивідів від державної влади. Особливо багато уваги він приділяє обгрунтуванню релігійної свободи, свободи слова, свободи друку і промислової сво­боди.

Констан виступав проти регламентації в промисловості, відстоював вільну конкуренцію. Держава не повинна втручатися в промислову діяльність. Він був проти законодавчої регламентації заробітної плати робітників. Такі дії називав насильством і марними діями. У своїх теоріях він вивів таке поняття, як комерційний дух. Протягом сорока років він, як сам заявив, захищав той самий принцип - свобода в усьому.

Визначення свободи в "Курсі конституційної політики" стало класич­ним поняттям лібералізму. Сучасна свобода, - писав Констан, - означає право кожного індивіда підкорятися лише законам, а також його право не бути заарештованим чи затриманим в результаті свавілля. Свобода -

153

ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО. А. І. Кормич