Тема X. Погляди на державу I право в англії і франції в першій половині XIX,.,

проблем законодавчої техніки. Поширення юридичного позитивізму в країнах Європи обумовлене розвитком капіталізму.

Зробивши висновок щодо політико-правових вчень Джона Остіна, можна підкреслити, що основні принципи громадянського суспільства втілилися в чинному позитивному праві. Більшість теоретиків і ідеологів відмовилися від теорій природного права. Критика природно-правової теорії стала більш аргументованою. Юридичний позитивізм із самого початку принципово заперечував інше право, крім позитивного, навіть сильніше, ніж історична школа права. Звідси сама назва цього напрямку

- "юридичний позитивізм".

Юридичний позитивізм - не історично усталений звичай, а закон, нормативний акт, установлений владою.

Джон Стюарт Мілль (1806-1873) - великий англійський теоретик європейського лібералізму XIX ст. Джон у коледжах та університетах не навчався. Батько його - прихильник утилітарізму, сам його вчив, і хотів, щоб син став юристом. Потім попросив Джона Остіна, заснов­ника юридичного позитивізму, стати синові вчителем з римського пра­ва. Під наглядом метра Джон Мілль прочитав книгу Гейнеція "Кодекс Юстиніана", "Римські древності", а також низку робіт англійського юриста Блекстона. Завершив навчання роботою секретаря Бентама Дюмона "Трактат про законодавство". Цю роботу дав йому його батько Джеймс - соратник Бентама. Пізніше Джон Мілль напише, що ця книга була поворотною в його розумовому розвитку і завершила цілу епоху в його навчанні.

З 1823 р. Джон Мілль працює в Ост-Індській компанії до 1853 р. В 1866-1868 pp. - член палати общин. Після поразки на виборах відходить від політики і займається тільки правом. Джон Стюарт Мілль створює свою особливу юстицію.

Ліберально-демократичні погляди на державу, владу, право, закон викладені Джоном Міллем у таких працях: "Про свободу", "Представ­ницьке правління", "Основи політичної економії", "Про вплив уря­ду". На початку своєї діяльності Мілль підтримував теорію Бентама

- утилітаризм. Поступово відходить від нього і доходить висновку, що не можна всю моральність базувати лише на постулаті особистої економічної вигоди індивіда і невірі в те, що задоволення корисливого інтересу кожної окремої людини ледве не автоматично приведе до благо­ получчя усіх. На думку Джона Мілля, принцип досягнення особистого щастя (задоволення) може "спрацьовувати", якщо тільки він нерозрив-

2. ПРАВОВІ ВЧЕННЯ ДЖОНА ОСТІНА, ДЖОНА СТЮАРТА МІЛЛЯ

но, органічно пов'язаний з іншою керівною ідеєю: ідеєю необхідності узгодження інтересів, до того ж узгодження не тільки інтересів окремих індивідів, але також інтересів соціальних.

Свобода індивіда - та "командна висота", з якої Мілль розглядав ключові для себе політичні і правові проблеми. їх перелік традиційний для лібералізму: 1. Передумови і зміст свободи людської особистості. 2. Свобода. 3. Порядок і прогрес. 4. Оптимальний політичний лад. 5. Межі державного втручання. Індивідуальна свобода за Міллєм означала абсолютну незалежність людини у сфері тих дій, що прямо стосують­ся тільки її самої. У межах цієї сфери людина пан над самою собою і діє за своїм власним розсудом: І. Свобода думки. II. Свобода слова. III. Свобода дій. IV. Свобода вибору. V. Свобода самостійного устрою особистого життя.

Свобода індивіда і держава перебувають у залежності від свободи й уміння людей створювати і налагоджувати нормальне людське співжиття. Держава буває не кращою і не гіршою, ніж індивіди. Держава така, яке суспільство в цілому. Тому держава першою несе відповідальність за стан суспільства. Гідна держава повинна створювати умови для само­вдосконалення народу. Держава, що гарантує для усіх своїх громадян свободу, здатна встановити в себе і відповідний порядок. Мілль при­ходить до висновку, що вільна особистість є водночас і особистістю законослухняною. Порядок у державі виступає неодмінною умовою прогресу, а саме: 1. Поступового удосконалювання. 2. Поліпшення люд­ства в розумовому, моральному і соціальному відношеннях.

Краща форма правильно функціонуючої держави, що забезпечує сво­боди, прогрес, стабільність, порядок, - це представницьке правління, де народ керує через посередництво депутатів, які періодично обираються. Така влада повинна базуватися тільки на праві всіх людей брати участь у загальному управлінні. Народ несе відповідальність за стан державності. Чому? Мілль дає відповідь у своїх політико-правових теоріях. По-перше, представницьке правління засновується за вибором народу, схильного прийняти дану державну форму. По-друге, народ повинен мати бажання і здатність виконати все необхідне для її підтримки. По-третє, цей на­род повинен мати бажання і здатність виконувати обов'язки і функції, покладені на нього цією формою правління.

Ціль у добре влаштованої і правильно функціонуючої державності така: 1. Захист інтересів особистості. 2. Захист власності. 3. Сприяння росту добробуту людей. 4. Збільшення позитивних соціальних якостей в

150

А. І. Кормич. ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО

ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО. А, І. Кормич

151