Тема IX. Політична і правова думка в німеччині кінця XVIII - початку XIX століття

суд, як прогрес у свідомості свободи, історії суверенних держав. Це історія прогресу в державних формуваннях. Всесвітню історію Гегель поділяє на чотири всесвітньо-історичні світи. 1. Східний. 2. Грецький. 3. Римський. 4. Німецький.

Цим чотирьом всесвітньо-історичним світам відповідають такі фор­ми держав: 1. Східна теократія. 2. Антична демократія й аристократія. 3. Сучасна конституційна монархія. Новий час, що почався Реформацією, Гегель вважав епохою німецької нації. У своїх політико-правових вчен­нях він звеличує і підіймає роль держави над суспільством і особис­тістю. Вихваляє державу як ідею права, підіймає державу над правом. Але незважаючи на таке тлумачення держави і права, вчення Георга Гегеля визначально вплинуло на наступних представників політико-правової думки.

4. Історична школа права. Густав Гуго, Фрідріх Савіньї, Георг Пухта

З критикою раціоналізму теорії природного права з питань про те, як право виникає і яка його історія, наприкінці XVIII ст. і в першій половині XIX ст. виступили ряд німецьких юристів. Вони створили історичну школу права, що стала дуже впливовим центром у вивченні права з властивої освіті віри у всесилля закону. Представники історичної школи доводили, що немає природного права. Є лише позитивне право. Воно має свої закони розвитку, що не залежать від розуму. Саме право -історична спадщина народу, що не може і не повинне довільно мінятися. Справжнім буттям, джерелом права є не закон, довільно прийнятий, змінюваний, що скасовується державою, а звичай, що виражає дух народу.

Засновником історичної школи права й основоположником напрямку в юриспруденції в Німеччині кінця XVIII - початку XIX ст. був профе­сор права Геттінгенського університету Густав Гуго (1764-1844). Він написав книгу "Підручник природного права, як філософії позитивного права, особливо - приватного права". Цю роботу називають ще і так "Підручник природного права, чи філософія позитивного права". У підручнику Гуго заперечує основні положення теорії природного права. Концепцію суспільного договору він відкидає з ряду причин.

4, ІСТОРИЧНА ШКОЛА ПРАВА, ГУСТАВ ГУГО, ФРІДРІХ САВІНЬЇ, ГЕОРГ ПУХТА

Перша причина - суспільних договорів ніколи не було. Усі держави й установи виникали і змінювалися іншими шляхами. Друга причина - суспільний договір практично неможливий. Мільйони незнайомих людей не можуть дійти згоди і домовитися про вічне підпорядкування установам, про які вони судити ще не можуть, а також про покору ще невідомим людям. Третя причина - концепція суспільного договору шкідлива. Ніяка влада не буде міцною, якщо обов'язок покори залежить від дослідження її історичного походження з договору.

Влада і право виникали по-різному. Будь-який їх різновид не відповідає цілком розуму. Вони визнаються не безумовно, а тільки тим­часово правомірними. Однак те, що визнане чи визнавалося безліччю людей, не може бути зовсім нерозумне. Право виникає з потреби вирішення спорів. Юридичний порядок - такий порядок, при якому суперечки вирішуються третьою особою. Це вирішення спорів надане владі. Ознака права - примус, але право - не тільки встановлення держа­ви. Незалежно від законодавчої влади з давніх часів існує і розвивається звичаєве право.

Гуго стверджував, що діюче в державі право зовсім не зводиться лише до сукупності тих розпоряджень, що нав'язуються суспільству начебто ззовні: даються зверху людьми, наділеними на те спеціальними повноваженнями. Право і приватне і публічне виникає спонтанно. Своїм походженням воно зобов'язане аж ніяк не розсуду законодавця. Гуго порівнює право з мовою. Подібно до того, як мова не встановлюється договором, не вводиться за вказівкою і не дана від Бога, так і право створюється не тільки і не стільки завдяки законодавству, скільки шля­хом самостійного розвитку, через стихійне утворення відповідних норм спілкування, добровільно прийнятих народом у силу їхньої адекватності обставинам життя. Акти законодавчої влади доповнюють позитивне право, але "зробити" його цілком вони не можуть. Позитивне право по­ходить від права звичаєвого, а останнє виростає з надр "національного духу" і глибин "народної свідомості".

У своїх політико-правових вченнях Гуго доводив, що безліч законів і договорів ніколи не виконуються. Він наводив приклад. У місті Геттінген, у якому Гуго жив і працював, влада перейменувала вулиці. Однак жителі за звичкою називали їх по-старому. Історично усталений звичай і є справжнім джерелом права. У конкретно-історичних умовах ця концепція була апологією феодального звичаєвого права, що збереглося в Німеччині. Гуго виправдовував рабство. Вважав положення раба кра-

138

А. І. Кормич. ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО

ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО. А. І. Кормич

139