Тема IX

ПОЛІТИЧНА І ПРАВОВА ДУМКА В НІМЕЧЧИНІ КІНЦЯ XVIII - ПОЧАТКУ XIX

Століття

План

1. Іммануїл Кант про право і державу.

2. Правова теорія Іоганна Готліба Фіхте.

3. Георг Гегель про державу і право.

1. Історична школа права. Густав Гуго, Фрідріх Савіньї, Георг Пухта.

1. Іммануїл Кант про право і державу

На розвиток політико-правових вчень Німеччини кінця XVIII -початку XIX ст. сильно вплинула Французька революція 1789-1794 pp. Після релігійних воєн і рухів XVI-XVII ст. у Німеччині встано­вилися кріпосницькі порядки. Були створені умови для зміцнення влади феодалів, це спричинило посилення політичної роздробленості країни.

Після Французької революції, коли Наполеон почав завойовниць­кі війни і частину земель Німеччини захопила Франція, виникла за­гроза втрати незалежності Німеччини. Революційні події Франції підштовхнули селян Німеччини до заворушень у Бадені, Саксонії, Пфальці. У містах почалися повстання. Навесні 1793 р. повстали ткачі в Сілезії. У Майнці була проголошена республіка.

Перед Німеччиною гостро постали три головні проблеми: 1. Досягнення національної єдності. 2. Здійснення демократизації державно-правового ладу. 3. Скасування кріпацтва.

Ці проблеми німецькі ідеологи прагнули вирішити з буржуазією, що на той час була лідером опозиції до старого феодального режиму. За створення політико-правової теорії для виходу Німеччини з кризо­вого стану взявся професор філософії Кенігсберзького університету,

-|28 ^А- '■ Кормич. ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО

основоположник одного з найпоширеніших напрямків у сучасній теорії права Іммануїл Кант (1724-1804). Народився в протестантській родині представників третього стану. Перші уроки юстиції отримав від батьків. Проживав у Кенігсберзі, там закінчив гімназію, університет. З 1755 р.

- викладач університету, де працює все життя. Робочий день розпочи­ нався з 5-ї години ранку і закінчувався о 22-й вечора. За все життя не порушував цей порядок.

В юриспруденції Канта виділяють два етапи.

1. Докритичний ( 1755-1781 pp.);

2. Критичний (1781-1804 pp.).

Поліцейська держава, де існує цензура, заборона свободи слова не влаштовують Канта, про що він заявляє відкрито на університетських диспутах, на лекціях перед студентами. За це його часто порівнюють із Сократом, називають не тільки філософом, а й великим Німецьким юристом, який об'єднав програму раннього лібералізму з філософсько-правовими течіями того часу і надав їм форму обдуманої правової систе­ми. Він перший спробував і приступив до систематичного обгрунтування лібералізму - ідейної платформи класу буржуазії.

Учення Канта про державу і право викладено в роботах "Ідея загальної історії у всесвітньо-громадянському плані" (1784), "До вічного миру" (1795) і трактаті "Метафізика нравів" (1797 р.), в якому він узагальнив усі свої ідеї. Кант усвідомлював важливість пробле­ми праворозуміння. Він також розумів, що цю проблему необхідно правільно поставити і належним чином сформулювати. "Питання про те,

- писав Кант, - що таке право становить для юриста такі самі труднощі, як і для логіки становить питання, що таке істина".

Правова теорія Канта тісно пов'язана з етикою. Право і мораль у нього мають те саме джерело (практичний розум людини) і єдину мету (утвердження загальної свободи). Правові закони - це перший ступінь (чи мінімум) моральності. Право забезпечує зовні сприятливі, цивілізовані відносини між людьми, цілком допускаючи, що люди зали­шаться в стані взаємної антипатії і навіть презирства один до одного. У суспільстві, де панує тільки право (без моралі), між людьми зберігається "повний антагонізм".

Кант дав визначення, що таке право: це сукупність умов, за яких свавілля однієї особи зіставлюване зі свавіллем іншої з погляду загаль­ного закону свободи. До таких умов належать: 1. Наявність примусово здійснюваних законів. 2. Гарантований статус власності. 3. Гарантії

129

ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО. А. І. Кормич 9. Зам. 58.