Тема VII концепції держави і права французького просвітництва у XVIII столітті

географічний фактор, який впливає на виникнення держави і права. З цього приводу Монтеск'є зробив такий висновок: азіатські наро­ди схильні до підпорядкування, а європейці - до панування. Ці ідеї Монтеск'є взяли згодом на озброєння ідеологи політики расизму.

Моральні причини вступають у дію пізніше, з розвитком цивілізації. До їх числа Монтеск'є відносив: принципи політичного ладу, релігійні вірування, моральні переконання, звичаї. Моральні причини впливають на законодавство народів сильніше, ніж фізичні, і поступово витісняють їх. Моральні причини більше впливають на загальний дух, загальний характер нації і повинні більше враховуватися при виявленні загального духу в порівнянні з фізичними причинами.

Таким чином, Монтеск'є усвідомлює у своїх політико-правових вченнях, що історичний розвиток суспільства являє собою результат складної взаємодії об'єктивних і суб'єктивних причин. Мета книги "Про дух законів" була одна, заявляв Ш. Монтеск'є, - показати "тріумф моралі над кліматом".

Серед моральних причин найважливішими є принципи державного ладу. Для Монтеск'є проблема раціональної організації суспільства - це проблема, головним чином, політична і правова, а не соціальна. Свобода в ідеології раннього лібералізму означала розумну організацію держави і забезпечення режиму законності. Свобода, стверджував Монтеск'є, "є право робити все, що дозволено законами". Ідеал свободи він пов'язував із розглядом існуючих форм держави. Він розрізняв три види правління: 1. Республіка (демократія й аристократія). 2. Монархія. 3. Деспотія.

Республіка - держава, у якій влада належить або всьому народові (демократія), або його частині (аристократія). Рушійний принцип республіки - "любов до батьківщини", виявляється у двох формах: демократія прагне до рівності, аристократія - до помірності.

Монархія - одноособове правління, що спирається на закон. її прин­ципом служить честь. Носій монархічного принципу - дворянство.

Деспотія - одноособове правління, засноване на беззаконні і сваволі. Тримається на страху і є неправильною формою держави. Це неспра­ведливе правління. Запобігти переродженню монархії в деспотію здатна лише правильна організація верховної влади.

Монтеск'є вважав, що республіка - характерна для невеликих дер­жав, типу полісів. Монархія - для держав середньої величини. Деспотія - для великих імперій. У роботі "Про дух законів" Монтеск'є теоретично обґрунтовував, що республіка може бути і на великій території. Це може

3. ТЕОРІЯ НАРОДНОГО СУВЕРЕНІТЕТУ ЖАН-ЖАКА РУССО

відбутися лише в тому випадку, коли республіканське правління буде поєднане з феодальним устроєм держави.

Установлення республіканського ладу не означає досягнення свободи членами суспільства. Для забезпечення законності і волі необхідно, як у республіці, так і в монархії, здійснити поділ влади. Монтеск'є виділив у державі: І. Законодавчу владу. II. Виконавчу владу. III. Судову владу. Принцип поділу влади полягає, насамперед, у тому, щоб влада нале­жала різним державним органам. Зосередження всієї повноти влади в руках однієї особи чи установи або стану завжди веде до зловжи­вання і сваволі. Кожна з трьох влад повинна обмежувати і стримувати одна одну. Необхідний такий порядок, попереджав Монтеск'є в своїх політико-правових вченнях, коли "одна влада зупиняє іншу". Як при­клад він наводив Англію. Там законодавча влада належала парламенту. Виконавча - королю. Судова - присяжним.

Вчення Монтеск'є про поділ влади було новим у розвитку політико-правової концепції: 1. Монтеск'є з'єднав ліберальне розуміння свободи з ідеєю конституційного закріплення механізму поділу влади. Свобо­да встановлюється тільки законами. 2. Монтеск'є включив до скла­ду влад, які підлягають розмежуванню, судові органи. Вивів принцип незалежності суддів. Тріада (законодавча, виконавча, судова) влади стала класичною формулою теорії конституціоналізму. Політико-правове вчення Монтеск'є про поділ влади було спрямоване проти королівського абсолютизму. Служило воно також обґрунтуванням компромісу буржуазії і дворянства. Вчення про свободу, громадянські права, поділ влади було закріплене в конституційних актах Франції, покладене в осно­ву Конституції США, конституцій інших держав і в Декларацію прав людини і громадянина 1789 р. Політико-правове вчення Шарля Луї де Монтеск'є вважається класичною школою конституціоналізму.