Концепції держави і права французького просвітництва у XVIII столітті

План

1. Політико-правова програма Вольтера.

2. Політико-правова доктрина Шарля Монтеск 'є.

3. Теорія народного суверенітету Жан-Жака Руссо.

4. Політико-правові вчення французького соціалізму і комунізму.

5. Політико-правові думки періоду Французької революції 1789-1794 pp.

6. Проблеми держави і права в документах "Змова в ім'я рівності".

1. Політико-правова програма Вольтера

У Франції в період підготовки і проведення Французької революції 1789-1794 pp. політико-правові теорії, вчення були спрямовані на розв'язання таких проблем: економічної, бо до XVIII ст. Франція стає найбільшим центром європейської торгівлі, але при цьому зберігаються кріпосницькі відносини, що перешкоджали розширенню внутрішнього ринку; політичної, бо швидкими темпами розвивалась буржуазія, але їй протистояла абсолютна монархія; ідеологічної, бо у релігійних війнах, що охопили Францію в XVI-XVII ст., перемогу одержав католицизм, який перейшов у наступ на інших віруючих, довівши це до релігійної нетерпимості і фанатизму.

У цій ситуації програму антифеодального руху в політико-правових вченнях розробляли представники таких напрямків як просвітницкий і революційно-демократичний.

Головним натхненником і загальновизнаним лідером французького Просвітництва був Франсуа МаріАруе (1694-1778), більше відомий під

ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО. А. І. Кормим д5

Тема VII. Концепції держави і права французького просвітництва у XVIII столітті

псевдонімом Вольтер - мислитель, письменник, філософ. Народився в сім'ї нотаріуса. Батько, плануючи кар'єру сина, віддав його на навчання в єзуїтський коледж із високою репутацією. Зв'язки батька в суспільстві забезпечили сину вхід у великосвітські кола. Доводилось інколи ви­тримувати і приниження. Вольтер - один із 137 його псевдонімів. Став цікавитись юриспруденцією. Найбільше його знають як Вольтера -юриста, котрий трактував правові факти, вів боротьбу проти свавілля. Його протести стали базою для початку реформ в юстиції, судочинстві, пенітенціарній системі не тільки у Франції, а й у багатьох Європейських країнах.

Помер Вольтер у Парижі на початку 1778 p., куди приїхав самовільно, на свій страх і ризик. Поліція заборонила повідомляти про його смерть і таємно похоронила в провінції.

За виступи проти католицької церкви, релігійного фанатизму, мракобісся Вольтер змушений був залишити Францію і жити в Англії. Основні політико-правові вчення він розробив у вигнанні. Після по­вернення до Франції Вольтер написав роботу "Філософські листи", у першому варіанті - "Листи про англійців". Ця праця, що зробила його відомим у Європі, містила, по суті, програму французького Просвіт­ництва.

Політико-правові вчення Вольтера будувалися на філософії "деїзму". "Християнство і розум не можуть існувати одночасно". Освічені люди не мають потреби у християнських одкровеннях. Віру в караючого Бога необхідно зберегти для "черні". Звідси відомий вислів Вольтера: "Якби Бога не було, то його потрібно було б вигадати". Вчення і принципи "деїзму" Вольтер перетворив на знаряддя боротьби з католицизмом і висунув ще одне гасло: "Роздавіть гадину!"

Феодальні порядки Вольтер критикував з позицій раціоналізму. На зміну деспотичному правлінню прийде царство розуму і свобо­ди. Кожній людині будуть надані природні права - право на особисту недоторканність, право приватної власності, свобода друку, свобода совісті і т. ін.

Свободу Вольтер трактував так: "Свобода полягає в тому, щоб за­лежати тільки від законів". Свобода повинна усунути всі феодальні пережитки, що сковують ініціативу людини і підприємницьку діяльність. Програма ліквідації кріпосного права, яку розробив Вольтер, перед­бачала звільнення кріпаків, які належали церкві і державі. Селян, які належали поміщикам, можна звільняти тільки за згодою власника, і то за викуп. Цим положенням Вольтер враховував інтереси дворянства.

2. ПОЛІТИКО-ПРАВОВА ДОКТРИНА ШАРЛЯ МОНТЕСК'Є

Політичну організацію майбутнього "царства розуму" Вольтер не прагнув визначити у всіх деталях. Він зосередив свою увагу на пропаганді ідей законності і ліберальних методів здійснення влади. Керувати державою повинні тільки власники. Вольтер визнавав природ­ну рівність. Але рішуче виступав проти соціальної і політичної рівності людей. У суспільстві повинно бути два класи. Один клас - багаті, які наказують, інший - бідні, які служать.

Вольтер не претендував на головного теоретика з усіх питань. Він надавав можливість іншим просвітителям розробляти проекти ідеального устрою держави. У своїх політико-правових вченнях Вольтер віддавав перевагу республіці, але зразком державної організації називав парламентські установи в Англії. Політичний ідеал Вольтера - ідея поділу влади. Майбутнє він пов'язував із розвитком знань, піднесенням культури. Все це разом узяте, на його думку, повинне привести до того, що правителями буде усвідомлена необхідність реформ. Вольтер прагнув спрямувати монархів на шлях істини. З цією метою він їздив на прийом до Фрідріха Прусського. Активно листувався з Катериною II.

До революції у Вольтера було різне ставлення. Виправдовуючи революції, що відбулися, страту англійського короля Карла І, мріючи про усунення всіх тиранів, він водночас, був проти кровопролиття, громадянських воєн, на які перетворюються революції. Вольтер і усі просвітителі Франції схилялися до поступового проведення реформ зверху.

Заслуга Вольтера полягає в тому, що він: 1. Визначив програму фран­цузького Просвітництва. 2. Заклав основи просвітительської критики релігії. 3. Його ідеї виражали інтереси торгово-промислової верхівки французького суспільства. 4. Його ідеї мали революційний характер. 5. Виступив проти феодальних порядків. 6. Виступив проти абсолютизму.

7. Підготував ґрунт для подальшого розвитку політико-правових вчень.

8. Вплинув на усе французьке Просвітництво.