Тема VI. Правові ідеї німецького та італійського просвітництва XVII—XVIII століть

2. ПРАВОВІ ТЕОРІЇ В ІТАЛІЇ. ДЖАМБАТТІСТА ВІКО. ЧЕЗАРЕ БЕККАРІА

може повернути людей у природний стан, попереджав у своїх політико-правових вченнях Християн Вольф.

Таким чином, теоретик німецького Просвітництва Вольф підтримував у політико-правовій ідеології XVII-XVIII ст. ідеї освіченого абсолютиз­му. Прусський король Фрідріх II писав X. Вольфу, що задача королів підтримувати і здійснювати природно-правові вчення таких теоретиків, як Християн Вольф.

У низці країн, особливо в Англії, Франції, природно-правове вчен­ня стало ідейною зброєю у боротьбі проти феодального абсолютизму, теоретичною базою буржуазних революцій. У Німеччині воно пере­творилося на засіб раціоналістичного обґрунтування режиму монархів, що існував.

2. Правові теорії в Італії. Джамбаттіста Віко. Чезаре Беккаріа

Кілька століть, як нам відомо з історії, Італія була політично роздро­бленою країною. Князівства, міста-республіки у взаємних конфліктах перетворили Італію на знесилену державу. Це дало можливість Іспанії легко захопити ворогуючі між собою італійські князівства. Король Іспанії фактично став управляти Італією. Така ситуація дуже сильно утруднювала соціальний розвиток країни.

Буржуазія Італії, що тільки почала формуватися, була неоднорідною, її можна поділити на три частини. Перша - боялася всього нового і не хотіла ніяких змін. її влаштовувало правління Іспанії. Друга - на­лаштована помірно, готова була йти на компроміси з феодалами. Третя - висловлювала побажання домогтися централізації держави.

Цю політико-правову позицію італійської буржуазії, що переваж­но складалася з лихварів і торговців, поділяли італійські просвітителі XVIII ст., які розробляли свої правові вчення. Одним із перших представників італійського просвітительства був неаполітанський філософ Джамбаттіста Віко (1668-1744). Він розумів політико-правові процеси як об'єктивний закономірний процес, який має циклічний характер. Історія для нього - нескінченна низка людських вчинків. Ці вчинки направляє божественне провидіння.

У 1725 р. Віко написав роботу "Основи нової науки про загальну природу нації". Це його головна праця, в якій він спробував пояснити

дО А. І. Кормич. ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО

виникнення, дію державно-правових інститутів, що в історії пройшли три цикли.

Перший цикл Віко назвав початковою стадією, божественною, епо­хою богів. Ця стадія чи цикл не знає державності, не знає юридич­них норм. Законами в цьому циклі служили пророкування оракулів і провидців, які повідомляли людям волю богів. Право було засноване на надприродному авторитеті і не припускало ніякого раціонального по­яснення. Суспільством керували жриці. Матеріальні потреби, боротьба протилежних устремлінь підготовляють виникнення законів і держав. Не в суб'єктивних намірах і не в різних хитрощах людей, а в об'єктивній необхідності й у логіці речей потрібно шукати причину появи держави. Віко критикує теорію школи природного права, а саме - концепцію договірного походження держави. Він не пов'язує виникнення держави з договором. Для кожної форми державності він указує свою особливу підставу, свої причини появи.

Другий цикл відбувається в епоху героїв. Держава існує як вла­да аристократії. Вона диктує наповнені корисливістю правові норми. Нещадно і жорстоко придушує плебеїв. Право в цьому циклі - право грубої сили.

Третій цикл - епоха людей. Для неї характерний республікансько-демократичний устрій або ж представницькі монархії з гідними людини правами і свободами, що забезпечують народний суверенітет. Закони в цій фазі мудро і гнучко об'єднують особисті інтереси із загальними. Установлюють рівність між людьми юридично.

Джамбаттиста Віко ідеалізував майбутнє буржуазного суспільства. Але ця політико-правова ідеалізація того часу мала прогресивний ха­рактер. У цьому його заслуга. Він спробував докладно розробити і про­довжити політико-правове вчення, що одержало назву "теорія кругово­роту". Ідеї Віко довгий час не визнавали.

Відомим представником італійського Просвітництва XVIII ст. був творець правових вчень юрист Чезаре Беккаріа (1738-1794). Народився він у місті Мілан, яке тоді було під владою Австрії. Закінчив єзуїтську школу, отримав гарну освіту. Написав багато робіт. Однак основна ро­бота - "Про злочини і покарання" у 1764 р. була опублікована таємно. Викликала критику з боку церкви і широке визнання просвітителів того часу. Імператриця Австрії Марія-Терезія, яка претендувала на "освічений абсолютизм", узяла Ч. Беккаріа під свій захист. Надала йому кафедру в Мілані, а згодом ряд державних посад.

ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО. А, І. Кормич д«|