Тема IV. Погляди на державу I право в епоху відродження, реформації...

був відомий міланський юрист Альціаті, запрошений до Франції самим королем. Вивчення римського права мало важливе значення і вплив на інтелектуальне зростання Жана.

Юридичне бачення Кальвіна ґрунтується на світському гуманізмі. Перекладає Біблію на французьку мову. Репресії, які почав проводити король Франції, змусили Жана втікати до Женеви. Це був протестантсь­кий край. Там він очолив церкву, міську управу, а місто Женеву пере­творив у центр європейського протестантизму і сховище всіх гнаних однодумців.

Усю свою увагу Кальвін концентрує на проблемах держави, права. Доходить висновку, що існує тільки один авторитет - Бог і одна головна книга - Біблія. Людина не в змозі проникнути в таємниці Бога. Треба церковну ієрархію відкинути. Держава створена Богом і ціль держави піклуватися про юстицію. Монарха треба контролювати тільки за до­помогою законів. Кальвін не розумів, що таке розподіл влади, але мав ідею про легітимність влади. Погана влада - покарання Бога за гріхи людей. У гарних людей і керівники хороші. Тирани з'являються там, де народ погано веде себе і дає згоду на тирана, на рабство.

Кальвіністська юриспруденція створювала умови для першої буржуазної революції в Західній Європі, а саме в Голландії, а потім в Англії.

Ж. Кальвін створив "нову церкву". Будувалася вона у такий спосіб: громада віруючих керувалася виборною консисторією, що складається з пресвітерів (старійшин), проповідників і дияконів. Ж. Кальвін надру­кував богословський трактат "Наставляння в християнській вірі" 1536 р. Основна політико-правова ідея кальвінізму: 1. Догмат про божественне призначення. 2. Бог заздалегідь визначив одних людей - до порятунку і блаженства, інших - до погибелі. 3. Люди неспроможні змінити волю Бога, але можуть здогадуватися про неї з того, як складається в них життя на Землі. 4. Якщо професійна діяльність людей успішна, значить Бог піклується про них.

У догматі про божественне призначення для кальвіністів головне: 1. Завжди цілком присвячувати себе своїй професії. 2. Бути максимально ощадливим господарем. 3. Нехтувати насолодою і марно­тратством. 4. Шляхетне походження при цьому не відіграє ніякої ролі. Цією ідеєю Жан Кальвін проповідував буржуазну соціально-економічну політику, а саме - культ заповзятливості, працьовитості, ділової чесності, вірності даному слову, укладеній угоді, особистому аскетизму, відділення

3. ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ ІДЕЇ РЕФОРМАЦІЇ

домашнього господарства від промислу і вкладення всього прибутку в справу.

Державу і владу Ж. Кальвін оголосив божественними. Кращою формою правління він назвав олігархію, а найгіршою - демократію. За людьми повинне бути постійне тотальне стеження. Найменші порушення запропонованих норм громадського життя спричиняють тяжкі покаран­ня, а за єретичні погляди проти кальвінізму - страта. Кальвіністська політико-правова ідеологія вплинула на перші буржуазні революції в Нідерландах, Англії, Шотландії й інших країнах.

У боротьбі проти протестантства, Реформації католицька церква роз­горнула Контрреформацію: 1. Переслідування єретиків. 2. Реорганізація інквізиції у бік посилення. 3. Заснований перелік заборонених книг, за їх читання відлучали від церкви. 4. Хома Аквінський був проголоше­ний Тридентським собором 1545-1563 pp., головним учителем церкви у справі боротьби з Реформацією. 5. На базі вчень Хоми Аквінського починається друга хвиля схоластики (відірвані від реальності вчення) і ведеться підготовка єзуїтами підручника "полегшеної" схоластичної філософії.

Головним знаряддям католицької реакції стало "Суспільство Ісуса", засноване іспанським дворянином Ігнатієм Лойолой, що швидко перетво­рилося на чернечий орден єзуїтів - "бойовий загін войовничої церкви". У 1540 р. був затверджений папською буллою "Статут ордена". Єзуїти не йшли від мирського життя, залишалися в суспільстві, зміцнювали авторитет католицизму і поширювали його. Для завоювання розумом людей єзуїти опановували освіту і науку, ставши "орденом учених". З цією метою вони створили мережу своїх шкіл.

Основне правило Статуту ордена єзуїтів вимагало виконувати ряд розпоряджень: 1. Особлива обітниця слухняності. 2. Повне самозре­чення. 3. Рішуча відмова від власної волі. 4. Безумовна і повна покора керівникам ордена. Підлеглий повинен був дивитися на старшого як на самого Христа.

Єзуїти проникали в оточення монархів, схиляли їх до боротьби з протестантством. Усували небажаних правителів, організовували і ви­правдовували замахи на небажаних церкві королів. За вбивство монархів єзуїти викликали таке величезне обурення народу, що їхній орден часом заборонявся Ватиканом.

60

А. І. Кормим. ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО

ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО. А. І. Кормич

61