Тема IV, погляди на державу I право в епоху відродження. Реформації...

Рабство Ж. Боден не визнавав і був проти його існування. Він також виступав проти різних форм держави, як правильних так і неправильних, і навіть змішаних. Треба виходити з того, повчав Боден, кому належить суверенітет, реальна влада: одному, небагатьом, більшості.

До демократії Ж. Боден ставився негативно, тому що при демократії багато законів, а загальна справа в упадкові. Краща форма держави - монархія. Монарх, як Бог, без перешкод править підданими. Влада передається спадкоємцеві, і вона існує тисячу років. Багато хто радить, але вирішує один.

Жан Боден виступив на захист приватної власності, тому що вона пов'язана з законами природи. Природний закон забороняє брати чуже, а майнова рівність - загибель для держави.

За способом здійснення влади Ж. Боден поділяє всі держави на три види: 1. Законні. 2. Вотчинні. 3. Тиранічні. У законних піддані коряться законам, а сам керівник лише законам природи. У вотчинних - силоміць, зброєю керівник захопив майно людей і править як батько в родині. У тиранічних - керівник нехтує природні закони, розпоряджається вільними людьми як рабами, а їхньою власністю як своєю.

У наш час вчення Жана Бодена досить актуальне. По-перше: Суверенітет притаманний тільки державі, як невід'ємна якість верховної влади в країні. По-друге: Суверенітет - необмежений, він або є, або його немає, його не можна обмежити. По-третє: Суверенітет -неподільний.

3. Політико-правові ідеї Реформації

У першій половині XVI ст. у Німеччині, а потім по всій Європі розгорнувся масовий рух, що одержав назву Реформація (латинсь­ке reformatio - перетворення, перебудова). Основні і найближчі цілі Реформації: 1. "Виправлення" офіційної доктрини римо-католицької церкви. 2. Перетворення церковної організації. 3. Перебудова взаємин церкви і держави.

Цей рух за своїм характером був антифеодальний і релігійний. По­чався він як одне ціле, але потім розділився на два табори. У першому таборі зібралися нижче дворянство, бюргерство, світські князі, які з різних причин розорилися. Вони хотіли під час Реформації збагатитися за рахунок церковного майна. Це були елементи опозиції. У другому

З, ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ ІДЕЇ РЕФОРМАЦІЇ

таборі об'єдналися народні маси, селяни і плебеї. Вони боролися за революційну перебудову світу на засадах соціальної справедливості.

Усі прихильники Реформації визнавали єдиним джерелом релігійної істини "Святе писання". Це об'єднувало два табори після початку руху Реформації.

Очолив Реформацію у Німеччині і перший табір професор Віттенберзького університету, доктор богослов'я Мартін Лютер (1483— 1546). Народився в сім'ї гірника із Тюрінгії. Батько вирішив, що син повинен навчатися в латинській школі в Магдебурзі, а потім в Єйзенахі, де студіював риторику і схоластику. Отримав звання магістра вільного мистецтва. Згодом почав вивчати право, а потім постригся в монахи.

Паломником Мартін Лютер відвідав Рим, який справив на нього гнітюче враження. Через багато років Лютер згадував, що Рим - це святе місто, але він гірший за інші міста. Чим ближче Рим, то гірше християни. В Римі багато розпусти. Ця подія почала формувати у Лютера протестну юстицію стосовно до католицьких догм.

Початком німецької Реформації, а разом з нею і початком усієї епо­хи ранніх буржуазних революцій, вважається 1517 рік, коли Лютер вивісив на дверях Віттенберзької замкової церкви і розіслав до багатьох міст Німеччини 95 тезисів, спрямованих проти продажу індульгенцій (відпущення гріхів за гроші). Практика відпущення гріхів за гроші не відповідає вченню Христа, це шахрайство, яке заслуговує осудження і заборони, вважав Мартін Лютер.

Папа Римський призначив суд в Аугсбурзі над Лютером, визнавши його тези єретичними, і запропонував відмовитися від них. Але Мартін не виконав рішення суду і втік у місто Віттенберг. Після цих подій він змінив своє ставлення до папи, його авторитету і заявив про це публічно. В праворозумінні Лютера визріла ідея - Бог - єдиний суддя і месник. Він пропонує відмовитися від сліпого підкорення канонам церкви. Визнає, що розумне природне право, внаслідок якого можливо досягти відповідного позитивного права, має відповідати праву Божому, викладеному в Біблії. Якщо такої відповідності немає, то позитивне право втрачає юридизм і керуватися таким правом неможливо. Це право повинно вбирати в себе християнську юстицію, а монархи мають ви­конувати законодавство.

Лютер піддає критиці канонічне право, оскільки воно захищає папу. Менше критикує законодавство монарха. Реформатори на чолі з Мар-тіном Лютером висловили думку, що церква в тому вигляді, як вона скла-

56

А. І. Кормич. ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО

ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО. А. І. Кормич

57