Тема IV. Погляди на державу I право в епоху відродження, реформації...

батько був юристом, працював адвокатом, в домі переважала юридична література. За освітою Нікколо Маккіавеллі юрист. У 27 років стає се­кретарем Флоренції. Має доступ до всіх секретів не тільки своєї країни, а й веде спеціальну дипломатію при дворах королів Європи.

У 1512 р. до влади у Флоренції повертається сім'я Медічі, і для Макіавеллі все круто міняється в житті. Його спочатку засудили до стра­ти, є така версія, а потім замінили на довічне вигнання в його далекий маєток. Там він написав свої відомі на весь світ роботи.

Коли в 1527 р. диктатуру сім'ї Медічі скинули і у Флоренції була відновлена республіка, Макіавеллі вирішив повернутися до державної діяльності. Але спроба була невдалою. Люди, котрі прийшли до влади (торгівці, для яких головним були гроші), не розуміли республіканця і не довіряли йому. Свою поразку Макіавеллі переніс важко. Через декілька місяців, коли йому було 58 років, він помер. Поховали Макіавеллі в церкві Санта Кроче, в Пантеоні Флоренції, поряд з Мікеланджело і Галілеєм. Над його могилою стоїть пам'ятник, де написано, що для такого імені всяка похвала зайва.

Основну ідею свого вчення Н. Макіавеллі обгрунтував таким чином: природа створила людей такими, що вони можуть бажати усього, але не можуть усього досягти. Через це люди підозрілі, честолюбні і ніколи не задовольняються своєю часткою. Тому завжди варто розраховувати

на гірше.

Головний авторитет для Н. Макіавеллі - досвід історії. Етичні пи­тання для нього не головне. У держави повинен бути міцний фундамент, сильна влада, інакше вона рухне. Для цього необхідні гарні закони, хо­роше військо, але гарних законів не буває там, де немає гарного війська. Опора закону - армія. Про право справедливості не йдеться. Для збе­реження держави, влади, досягнення своєї мети государ повинен уміти відступити від добра, порушити своє слово. Зберігати владу і державу треба будь-якою ціною, повчав Н. Макіавеллі.

Він уводить у політико-правове вчення термін Stato - держава. Створює вчення про "центральну адміністрацію" - государ, міністри, чиновники, радники, інші посадові особи. Уся влада повинна концентру­ватися в руках государя і борони боже ще в кого-небудь. Н. Макіавеллі відкидає вчення про народ як носія і джерело верховної влади. У на­роду немає прав, і він - пасивна маса. Важливим засобом політики і права є релігія, і держава повинна використовувати її для управління

52 А-1- Кормич. ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО

1. ВЧЕННЯ НІККОЛЛО МАКІАВЕЛЛІ ПРО ДЕРЖАВУ

підданими. Не держава має бути на службі у релігії, а релігія - на службі у державної політики.

Нікколо Макіавеллі називають основоположником науки політології. Він стверджував, що для збереження держави треба постійно вести боротьбу з ворогами. Є два способи: 1. Закон. 2. Сила. Перший спосіб притаманний людині. Другий - звіру. Тому государеві залишається бути левом і лисицею.

Государ не повинен бути вірним договорам. Для зміцнення і роз­ширення держави керівнику слід бути віртуозом лиходійства, підлості і зрадництва. Водночас - мужньою, з широкою душею людиною. Віроломство і жорстокість доцільно поєднувати так, щоб не підривати авторитет верховної влади. Головні аспекти політико-правових дій го­сударя: 1. Людей треба або пестити, або знищувати. 2. Краще убити, ніж погрожувати. 3. Краще жорстокість, ніж милосердя. 4. Краще все­ляти страх, ніж любов. 5. Мета виправдовує засоби. Це все Нікколо Макіавеллі називав "високою політикою". Государ знаходиться поза юрисдикцією суду. З государів "у суді не спитаєш".

Поради і рекомендації Н. Макіавеллі виявилися дуже корисними для політиків віроломних, жорстоких, тиранів, демагогів і узурпаторів влади. Себе він вважав республіканцем, був за республіку і писав, що дуже піклується про народ. Водночас давав поради государеві, як цей народ тримати в покорі.

Одним із перших "цінні думки" Н. Макіавеллі широко викорис­товував для обгрунтування культу держави італійський диктатор Беніто Муссоліні. Посилались на Макіавеллі й інші тоталітарні ідеологи.

В одному зі своїх секретних листів до членів політбюро В. І. Ленін, посилаючись на рекомендації Н. Макіавеллі, які містяться в книзі "Го­судар", глава VIII "Про тих, хто забирає владу злодіяннями", назвав його розумним письменником з державних питань. Тому, наприклад, В. І. Ленін для утримання влади в Росії після 1917 р. і досягнення політичної мети вимагав розстріляти духовенство. Під приводом голо­ду в країні вилучити церковні цінності для продажу за рубіж і купівлі продовольства. Роботу "Государ" і "Міркування на першу декаду Тіта Лівія" Н. Макіавеллі дуже уважно вивчав учень і соратник В. І. Леніна И. В. Сталін. Навіть на сторінках залишив позначки. Наслідки відомі.

53

ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО. А. І. Кормич