II. Предмет історії вчень про державу і право

Предметом цієї дисципліни є ідеї і вчення, що стосуються дер­жави, її суті, її форми та бажаної організації і, відповідно, права. Політичні та правові погляди тісно пов'язані між собою, а інколи навіть

невіддільні.

Політико-правові вчення та ідеї спрямовані передусім на з'ясування генезису, суті, тенденцій та перспектив розвитку права і закону, ролі правових норм у суспільстві та їх значення.

Предмет "Історія вчень про державу і право" - самостійна юридична наукова дисципліна, що вивчає політичні та правові теорії минулого, взяті в їх генезисі, історичному розвитку і зв'язку із сучасністю. Це історія виникнення і розвитку поглядів, вчень і теорій щодо походжен­ня, ролі, значення та ідеальної форми держави і політичної системи суспільства, а також вчень і теорій про право, його суть і призначення, окремі державно-правові інститути та теорії і концепції про ідеальні або бажані форми державно-правового буття.

Предмет історії вчень про державу і право як юридичної науки в цілому вивчає політичні явища в їх взаємозв'язку з правовими. У даний предмет входять теоретичні уявлення про найістотніші аспек­ти політики і права в їхніх внутрішніх взаємозв'язках, у взаємодії та взаємовпливах.

Під поняттям "політико-правові вчення" в дисципліні "Історія вчень про державу і право" розуміються: теоретичний аспект знань, що історично виникають і розвиваються; ті теоретичні концепції, ідеї, положення і конструкції, в яких знаходить своє концентроване логіко-понятійне втілення історичний процес поглиблення пізнання політичних і правових явищ.

На основі вищевикладеного можемо зробити висновки, що історія політичних і правових вчень, або історія вчень про державу і право, є

6

А. І. Кормич. ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО

III. Методи вивчення історії вчень про державу і право

Для вивчення курсу "Історія вчень про державу і право", необхідно використовувати увесь спектр загальнонаукових та спеціально-наукових методів. Особливо важливе значення для вивчення цієї науки і пред­мета мають два методи. Один із них - історичний, суть його полягає у вивченні та осмисленні тієї чи іншої теорії, концепції в історичному контексті, який зумовив їх появу. Застосовуючи цей метод, можна пра­вильно зрозуміти суть тих чи інших ідей, які з позицій сьогодення мо­жуть бути або неприйнятними, або гостро актуальними.

Для розуміння справедливості, права, законності має важливе зна­чення і другий метод: проблемно-концептуальний, який дає змогу про­стежити зародження і розвиток тієї чи іншої ідеї з найдавніших часів до сьогодення. Російський правознавець Б. М. Чичерін підкреслював, що для всієї історії політичної та правової думки характерна наявність чотирьох головних ідей, які тією чи іншою мірою притаманні кожній епосі і є визначальними у розвитку правових вчень. Це ідеї: суспільної влади, свободи, закону та досягнення спільного блага.