Тема XIV. Концепції держави і права в україні

Принциповим послідовником французьких просвітителів-енциклопедистів був перший ректор Харківського університету І. Рижський. Неодноразово піддавався репресіям з боку царського уряду відомий український економіст В. Каразін, особливо за політичні про­екти перебудови державного управління Росії, перетворення імперії на конституційну монархію, заклики до скасування кріпацтва, ідею форму­вання української територіальної економіки тощо. Видатним захисником прав народу на рідну мову і на освіту виступав І. Могильницький.

Таким чином, у ході боротьби проти польського і російського колоніалізму українська політико-правова думка XVI-XVIII ст. збагати­лася важливими ідеями державної незалежності й автономії, суверенітету і рівності, волі і демократії, правди і справедливості.

3. По.Іітико-нравові вчення хіх-хх ст.

Вагомий внесок у вітчизняну політико-правову думку зробили чле­ни декабристських організацій в Україні. Брати Муравйови-Апостоли, Борисови, а також С Волконський, Ю. Люблінський, І. Горбачевський, О. Юшневський були найактивнішими провідниками, ідеологами й учасниками руху, що мав на меті державний переворот, спрямований проти самодержавства і кріпаччини. Саме в Тульчині та Києві розро­блено, обговорено й затверджено у 1823 р. "Руську правду" П. Пестеля - перший проект новітньої конституційної думки на українських землях. І хоча більшість українських декабристів, за словами М. Драгоманова, "не мали почуття національної самосвідомості", це не зменшує внеску палких прихильників французьких просвітників і революціонерів у за­гальнолюдську й українську конституційну думку та політико-правове вчення про права й свободи людини.

Перші десятиліття другої половини XIX ст. домінуючими в політико-правовому житті в Україні були такі проблеми: 1. Ліквідація кріпацтва в економіці, соціальній і правовій сферах. 2. Боротьба за поширення ідей європейського лібералізму і просвітництва. 3. Відстоювання у всіх можливих формах інтересів та прагнень селянської маси. Перед освіченим прошарком громадянства постало завдання поширення серед селянства освіти, виховання політичної культури. Тому велику увагу було звернено на організацію шкіл, видання національної літератури,

3. ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ ВЧЕННЯ ХІХ-ХХ СТ.

що мало служити пробудженню політичної та правової самосвідомості в українського населення.

Вагомий внесок до вітчизняного конституціоналізму, теорії прав людини і громадянина, політико-правової думки загалом зробило Кирило-Мефодіївське товариство, котре як таємна політична організація утворилось у Львові наприкінці 1845 - початку 1846 р. Товариство об'єднувало молодих учених, політиків, письменників. Це був цвіт української інтелігенції. До нього належали М. Костомаров, М. Гулак, В. Білозерський, П. Куліш, О. Маркович, Т. Шевченко. Революційно-радикальне крило товариства, до якого входили Г. Андрузький, М. Гу­лак, О. Навроцький, І. Посяда та ін., керувалося "теорією насилля". З Товариством підтримували зв'язок діячі визвольного руху Білорусії, Росії, Польщі, Болгарії, Чехії, Сербії, Хорватії.

Кирило-Мефодіївське товариство ставило за мету об'єднати всі слов'янські народи у федерацію. Лідерами більш поміркованого політичного крила товариства були О. Маркович, Д. Пильчиков, М. Савич, О. Тулуб, М. Костомаров, В. Білозерський, П. Куліш. Вони сповідували реформізм, християнську смиренність, мирну пропаганду політико-правових ідей товариства.

Політико-правова програма Кирило-Мефодіївського товариства викла­дена у "Книзі буття українського народу" або її ще називали "Закон Божий" і в "Статуті Слов'янського товариства св. Кирила і Мефодія". Основними завданнями члени товариства вважали: 1. Ліквідацію самодержавства. 2. Скасування станів і кріпосного права. 3. Визволення й об'єднання слов'янських народів у федеративну республіку з парламентським ла­дом. 4. Надання кожному народові автономії. 5. Запровадження загальної освіти народів. Програмні положення розвивали республіканські традиції декабристів. Члени товариства прагнули розкрити політичний ідеал, здійснення якого принесло б, передусім, свободу Україні. Для цього, вони вважали, необхідно добре усвідомити й осмислити минуле та сучасне.

Найбільш рішучу й безкомпромісну позицію у Кирило-Мефодіїв-ському товаристві займав Тарас Григорович Шевченко (9 березня 1814 - 10 березня 1861) - великий український поет, художник, мислитель революційно-демократичного напряму. Він відстоював ідеї народного повстання, кінцевою метою якого мало бути встановлення демократичної республіки. Саме під впливом Т Шевченка та одного із засновників братства М. Гулака було зроблено кілька варіантів проектів конституції

252

А. І. Кормич. ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО

ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО. А. І. Кормич

253