Тема XIV. Концепції держави і права в україні

шведськими арміями у далекій Лівонії, Литві. 3. Втрати козаків сягали 50, 60 і навіть 70% їх складу. 4. На чолі козацьких полків Петро І по­ставив російських і німецьких командирів, моральний дух козаків за­непав. 5. Козацькі полки почали використовувати як "гарматне м'ясо". 6. Усе це разом викликало занепокоєння як у козацьких військах, так і на їхній рідній землі серед селян і міщан. 7. Російські війська в Україні на війну не ходили, а чинили свавілля. "Звідусіль, - писав цареві Ма­зепа, - я отримую скарги на свавілля російських військ". 8. Гетьман Мазепа відчував постійну загрозу. Коли до Мазепи дійшли чутки про намір Петра І замінити його чужоземним генералом чи російським вельможею, це дало поштовх для пошуку іншого покровителя. 9. Коли польський союзник Карла XII, Станіслав Лещинський, став погрожу­вати нападом на Україну, Мазепа звернувся за допомогою Петра І. Той відповів: "боронися, як знаєш". Це була для Мазепи остання крапля. Петро І порушив зобов'язання обороняти Україну від поляків, що було основою угоди 1654 р. 10. Український гетьман І. Мазепа перестав вважати себе зобов'язаним зберігати вірність цареві.

Коли 28 жовтня 1708 р. Карл XII ішов на Москву, Мазепа, в надії запобігти спустошенню свого краю, перейшов на бік шведів. За ним пішли 5 тис. козаків і провідних членів старшини. Інші козаки про цей намір не знали, оскільки все це робилося таємно. У підписаному пакті І. Мазепи і Карла XII було заявлено: "За надання військової допомо­ги та провізії Карл XII обіцяв захищати Україну й утримуватися від підписання миру з Петром І аж до повного звільнення України від влади Москви та відновлення її давніх прав".

За наказом Петра І 2 листопада 1708 р. російські війська під коман­дуванням князя Олександра Меншикова вирізали 6 тисяч жінок, дітей, чоловіків гетьманської столиці Батурин, а місто зруйнували і спалили. 11 листопада ті козаки та старшини, що залишилися у царя, за наказом Петра І вибрали нового гетьмана - Івана Скоропадського. В знак про­тесту за те, що робив Петро І у березні 1709 p., запорозькі козаки на чолі з кошовим отаманом К. Гордієнком переходять на сторону Мазепи.

14 травня 1709 р. російські війська зруйнували Січ, а цар видав постійно діючий наказ страчувати на місці кожного пійманого запо­рожця. Нарешті, 28 червня 1709 р. відбулася Полтавська битва. Переміг Петро І. Українці втратили останній шанс відокремитися від Росії. Пе­тро І вважав англійське поневолення Ірландії придатною моделлю для здійснення своїх намірів щодо України. Біля м. Бендери, що належало

248

А. І. Кормич. ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО

2. УКРАЇНСЬКА ПОЛІТИКО-ПРАВОВА ДУМКА XVI-XVIII СТ

Туреччині, 21 вересня 1709 p., вбитий горем 70-річний Мазепа помер.

В особистій трагедії Мазепи, якому не судилося здійснити свій за­дум - визволити Україну з-під царського гніту - і який мусив утікати з рідного краю, відбилася трагедія українського народу. Для російських царів та офіційної ідеології І. Мазепа став уособленням сепаратизму і зрадництва. Водночас вітчизняні і більшість закордонних дослідників високо оцінили дії Мазепи, його намагання звільнити Україну від колоніального російського ставлення. Його ім'я сьогодні займає гідне місце серед імен борців-патріотів таких як Іван Виговський, Петро Дорошенко, Пилип Орлик, Павло Полуботок, Данило Апостол та ще багато гетьманів і старшин, а не серед тих, хто допомагав знищувати свій край, народ і його майбутнє.

Після Полтавської битви настали тяжкі дні і роки для українців, захоплених у боях козаків. Цар Петро І видав постійно діючий указ. Шведський історик Нордберг, очевидець, із жахом про те згадував: "Людям ламали кістки рук і ніг, розтягували на колесах тіла, сажали на кіл, вирізали всіх, навіть маленьких дітей і старих людей". Петро І хотів силою знищити саму думку українського народу про незалежність. Але слова, які проголосив Іван Мазепа, Вольтер доніс усій Європі: "Україна завжди прагнула бути вільною".

Уся політико-правова історія українського народу є виявом його де­мократизму. Своє перше юридичне осмислення, оформлення й втілення цей ідеал знайшов у "Пактах і Конституції законів та вольностей Війська Запорозького", укладених 16 квітня 1710 р. між гетьманом Пили­пом Орликом та старшиною і запорожцями, очолюваними кошовим К. Гордієнком. Пилип Орлик (1672-1742) - представник старшинського роду, генеральний писар. 5 квітня 1710 р. козаки у м. Бендери вибирають його гетьманом. При обранні були присутні 50 провідних представників старшин, 4 тисячі запорожців, 500 козаків із Гетьманщини (представ­ники). Події, які проходили в м. Бендери, історики, політики, правники називають першою українською політичною еміграцією.

Конституція П. Орлика має велике значення як документ, який уперше в історії України на юридичному грунті фіксує принципи, що покладаються в основу державно-політичного устрою. Конституція складалася з 16 статей і починалася з урочистої декларації: "Україна з обох боків Дніпра має бути на вічні часи вільною від чужого панування". Визначалися кордони України з Польщею і Московією, передбачалося після закінчення війни підписання трактату зі шведським королем як

ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО. А. І. Кормич 249