Тема XIV. Концепції держави і права в україні

Вишенський, Станіслав Оріховський, Юрій Немирич, Шимон Шимо-нович, Василь Острожський, Петро Могила, Семен Яворський, Феофан Прокопович та багато інших.

Так, Юрій Дрогобич (1450-1494) навчався у Краківському і Бо­лонському університетах, на той час найбільших гуманістичних центрах Європи. Він одержав ступінь доктора філософії та медицини у Болонсь­кому університеті. Пізніше там викладав математику і астрономію. У 1481-1482 pp. ректор університету у Болоньї. Його основні політико-правові погляди: 1. Приносити користь власному народові. 2. Полег­шити його національне і соціальне буття. 3. Поширювати серед на­роду України етичні, соціально-політичні, культурно-просвітницькі та політико-правові знання. 4. З позицій теорії "природного права" та "суспільного договору" розглядав питання держави, релігії, власності, людського суспільства.

Найяскравішою постаттю в українській політико-правовій думці і гуманізмі був Станіслав Оріховський-Роксолан (1513-1566). На­родився в селі Оріховці, Перемишлянської округи. Навчався у Краківському, Віденському, Віттенберзькому, Падуанському, Болонському університетах. Вдосконалював свої знання у Венеції, Римі, Лейпцигу. На це у нього пішло 17 років. Перед ним були великі перспективи працювати на Заході. Але він повернувся на батьківщину, де брав активну участь в гуманістичному русі та розробці політико-правових вчень. У роботі "Про природне право" С. Оріховський розглядав питання про державу та її основи, закон і право, форми й методи управління державою, суверенітет державної влади й межі її панування над особою, індивідом. Його на­зивають найвизначнішою постаттю східнослов'янського Відродження. Сучасники про Оріховського говорили, що його ім'я відоме в Італії, Іспанії, Франції, Німеччині. Там чути схвальні відгуки про його твори, які становлять гордість і захист Вітчизни.

Держава, на думку Оріховського, це рівні між собою король, рада і народ. Людина як духовно-тілесна істота втілює в собі єднання двох світів -матеріального і духовного, тіла й душі. У суспільстві народ є тілом, рада - душею, а король - розумом. Суспільство пов'язане правом і привілеями, а його елементи взаємопереплетені й відокремлено існувати не можуть: тіло без душі мертве, душа без розуму недієздатна, розум без душі бездиханний, тіло без розуму - порожнеча, душа без тіла спусто­шена, розум без тіла знедолений. Стабільна й вільна держава можлива лише за дотримання права, шляхетство має бути наділене привілеями,

2. УКРАЇНСЬКА ПОЛІТИКО-ПРАВОВА ДУМКА XVI-XVIII СТ,

а монарх, як верхівка піраміди влади, повинен спрямовувати діяльність законодавчої та судової її гілок. Незадовго до смерті С. Оріховський висловив думку, щоб на верхівці була духовна влада (апостольська церква), підпорядкувавши монарха, священнослужителів, привілейоване шляхетство і підлеглий йому простолюд.

Принципово важливою умовою існування і розвитку держави Оріховський вважав виховання у громадян любові до батьківщини, патріотизму, як найвищої доброчесності. Важливу роль він відводив освіті народу. Оріховський писав, що ніхто не зробить нічого корис­ного навіть у найнезначнішому мистецтві, якщо не буде вчитися. Лю­дина, яка буде управляти таким народом в особі короля, повинна бути "філософом на троні": мудрою, справедливою, поважати закони, муж­ньою і ласкавою.

С. Оріховський відстоював інтереси прихильників "монархічної шляхетської республіки". В середні віки, в епоху феодальної роз­дробленості і панування релігійного світогляду існував конфесійний патріотизм, патріотизм окремого міста. І лише за доби Відродження, в період формування буржуазних відносин і зумовленого ними виник­нення націй, з'являються патріотизм народу, нації, держави. Це пи­тання особливо гостро ставив Оріховський у своїх політико-правових теоріях. У листі до Італії, а саме до кардинала, він з великою любов'ю розповідав про свою вітчизну і народ. Оріховський особливо тяжко переживав відсталість свого народу від європейських народів. У тому ж листі пояснював, що народу України доводиться тривалий час борони­тися від нападів іноземних загарбників. Оріховський завжди залишався зі своїм народом, навіть відсталим. Звертаючись до польського короля, Оріховський вважав за потрібне наголосити: "Я українець, пишаюся цим і про це говорю прямо!".

Значні кроки у розвитку просвітницького руху та політико-правових вчень в Україні зробила відома Острозька школа. Заснував цю шко­лу у 1576 р. князь Василь-Костянтин Острозький (1526-1608) при фінансовій допомозі племінниці-княжни Гальшки. У питаннях віри князь - складна і суперечлива людина. Спочатку він виступав і боровся за православ'я, але був не проти унії. Пізніше йому стали близькі ідеї Реформації та протестантизму. В кінці кінців увесь клан Острозьких повністю перейшов у католицьку віру.

Будучи дуже заможною людиною (його багатства переважали навіть королівські), Острозький керувався принципом: "моє царство, моя

236

А. І. Кормич. ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО

ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО. А. І. Кормич

237