Тема XIV. Концепції держави і права в україні

входження в загальноєвропейський історично-культурний та політико-правовий простір. Розширювалися її економічні та культурні зв'язки з багатьма європейськими країнами. На Русі поширювалася писемність, література, мистецтво, архітектура, зачатки права, виникли школи. Нова релігія здійснила цементуючу дію на процес формування давньоруської народності, сприяла державному єднанню всіх руських земель. У галузі соціально-економічного розвитку Давньої Русі християнська ідеологічна та політико-правова система стала явищем прогресивним настільки, наскільки був прогресивним на даному етапі феодальний спосіб ви­робництва.

Староруська держава не формувалась на незайманому ґрунті. Вона увібрала досвід усіх тих слов'янських та неслов'янських державних і напівдержавних організацій, які в минулому існували на цій території. Багатоетнічний характер цієї в своїй основі слов'янської держави спри­яв засвоєнню історичної спадщини Візантійської та Римської імперій. Історіографічне окреслення "Імперія Рюриковичів" зустрічаємо в Іларіона, який згадує "старого Ігоря" та "Славного Святослава" - пер­ших творців цієї держави у своєму творі "Слово про закон і благодать". У трактуванні Іларіона нова християнська держава Русь займала своє гідне місце серед інших державних утворень того часу.

Церква і держава на Русі не знали протистояння. Логіка говорить про перевагу політичного та правового чинника - княжої влади - над церковною організацією. Церква на Русі не відразу стала самостійною політичною силою. Поступово такою вона ставала у XII, особливо у XIII ст. Церква була суттєвим елементом державної структури. Русь­кий клір завжди почувався відповідальним за долю держави. У 1073 р. Феодосій Печерський привселюдно звинувачував Святослава в тому, що "неправедно сотворима і не по закону сідеша на столі том, і яко отца і брата старійшого почневама Ізяслава христолюбця".

Виступи на захист моральних принципів, обов'язкових князеві, ста­вали для проповідників нагодою формувати у слухачів християнський світогляд. З великим тактом митрополит Никифор повчав Володимира Мономаха, як поєднувати справедливе володарювання з турботою про спасіння своєї душі. Церква зміцнювала авторитет державної влади та виправдовувала розширення володінь Київської держави. Князь брав духовних осіб на державну службу, призначав ієрархів, залучав клір до управління державою. Всі ці риси були притаманні Руській церкві вже за часів Володимира та Ярослава.

230

А. І. Кормич. ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО

1. ПОЛІТИЧНА І ПРАВОВА ДУМКА КИЇВСЬКОЇ РУСІ

Про авторитет релігії та кліру в державі свідчать давньоруські пам'ятки. Так, у "Повчанні" Володимира Мономаха дітям читаємо: "Більше над усе майте страх Божий. Не лінуйтеся, не покладайтеся на бояр і воєвод, а самі доглядайте за всім. Шануйте старого чоловіка як батька, а молодого як брата. Будьте справедливими суддями, присяги не ламайте. Гостей і послів вітайте, як не дарунками, то напоями, бо вони по чужих землях несуть добру і злу славу. Не забувайте того, що знаєте, а чого не знаєте, того научайтесь".

Треба окремо сказати про княгиню Ольгу - дружину Ігоря й ре-гентку у пору неповноліття їхнього сина Святослава. Автори "Повісті временних літ" були, без сумніву, прихильними до Ольги (945-962). Вони описують її як дуже вродливу, енергійну, хитру і передусім мудру правительку. Про Ольгу говорили, що у неї "чоловічий розум". Ще у 955 р. вона прийняла християнство.

Ольга швидко і жорстоко помстилася древлянам за смерть свого чоловіка Ігоря. Разом з тим вона розуміла, що необхідно в державі Київській Русі змінити довільний та безладний спосіб збирання дани­ни, який став причиною смерті Ігоря. Тому Ольга впроваджує перші в Київській Русі "реформи", чітко встановлюючи землі, з яких через певні проміжки часу мала збиратися означена кількість данини.

Ольга також стежила за тим, щоб її підлеглі не позбавлялися всіх засобів до існування і відтак могли знову сплачувати данину. Закріпивши за княжою казною виняткові права на багаті хутровим звіром землі, Ольга в такий спосіб забезпечила себе постійні притоки прибутків. Аби краще знати свої неозорі володіння, вона часто подорожує до великих міст і земель.

У зовнішніх зносинах вона віддає перевагу дипломатії перед війною. Для переговорів із візантійським імператором у 957 р. Ольга їде до Константинополя. Те, що наймогутніший правитель християнського світу взагалі погодився зустрітися з Ольгою, свідчить про зростаюче значення Києва та Київської Русі.

Першим кодексом законів на Русі була "Руська Правда" Ярослава Мудрого. Це перший юридичний кодекс 1015-1016 pp. З ньо­го видно, як високо цінувалася людська честь, осуджувались злодії та вбивці. Наші предки шанували старших і були милосердними - не запровадили смертної кари на Русі. За всякий злочин існував штраф, і можна було відкупитися грішми. Найважчою карою було вигнання з рідної землі - за крадіжку коней і за підпал. Князь Ярослав будував

ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО. А. І. Кормич 231