8) Акты социального диалога в сфере труда: коллективные соглашения и коллективные договора.

З прийняттям Закону України "Про колективні договори і угоди" місце серед джерел трудового права отримали генеральні, галузеві та регіональні угоди, які укладаються між профспілками (їх об'єднаннями), що представляють інтереси найманих працівників, і власниками або їх представниками угодами на відповідному рівні (державному, регіональному , галузевому) які регулюють основні принципи та норми реалізації соціально-економічної політики в області зайнятості, гарантій оплати праці, розміру прожиткового мінімуму, режиму роботи і відпочинку, умов охорони праці і т.д. Після їх підписання сторонами і реєстрації галузевих і регіональних угод у Міністерстві праці та соціальної політики України вони набувають нормативний характер і є обов'язковими до виконання для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, їх уклали.

Соціальне партнерство є системою відносин між роботодавцями, їх організаціями та об'єднаннями та найманими працівниками, профспілковими організаціями та їх об'єднаннями та органами виконавчої влади, які складаються в процесі співробітництва, пошуку компромісів і підготовки ними узгоджених рішень з питань соціально-трудових відносин.

В Україні прийнято кілька нормативно-правових актів, що розкривають зміст форм соціального партнерства. Основними є закони України від 09.12.2012 "Про колективні договори і угоди", від 12.12.2012 р. "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", а також закони України від 07.11.2012 "Про порядок вирішення колективних трудових спорів ( конфліктів) ", від 22.06.2012« Про організації роботодавців, їх об'єднаннях, права та гарантії їх діяльності ».

Джерелами трудового права є також акти соціального партнерства - колективні договори і колективні угоди, які укладаються на державному, галузевому, регіональному рівнях, локальні нормативно-правові акти. Колективний договір - це нормативно-правовий договір, що укладається на локальному (виробничому) рівні між роботодавцем та найманими працівниками з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів суб'єктів соціального партнерства. Колективні угоди є актами соціального партнерства, зміст яких охоплює норми права, прийняті за домовленістю сторін, досягнутою у процесі проведення колективних переговорів. З розвитком договірного методу регулювання праці в Україні з'явилися нові джерела норм трудового права - соціально-партнерські угоди, а роль традиційних колективних договорів набула нового змісту. Виникає проблема співвідношення цих актів як власне в самій системі договірних актів, так і між цими актами і трудовим законодавством, питання дублювання, підміни, співвідношення, гарантій, передбачених такими актами, їх обсяг. Крім цього, зміст окремих угод, зокрема генеральних угод, укладених в Україні, вимагає ретельного аналізу і доробки. На національному рівні повинні встановлюватися мінімальні гарантії з тим, щоб вони могли збільшуватися на нижчих рівнях.

Соціально-партнерські угоди і колективні договори у всьому світі мають велике значення як дійовий інструмент договірного регулювання. Вони повинні бути позбавлені декларативності, яка, як відомо, звела нанівець, не одну реформу, яка починалася в економіці у часи СРСР. Угоди є актами колективно-договірного регулювання і не повинні зводитися до перспективних "планів роботи" або дублювання положень чинного законодавства. Соціально-партнерські угоди мають містити конкретні обов'язки сторін, які реально забезпечували права і гарантії прав працівників і роботодавців. Угоди займають проміжне положення між централізованими і локальними нормативно-правовими актами. В Україні було укладено кілька генеральних угод:

• Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України та профспілковими об'єднаннями України (1995 р);

• Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України та Українським союзом промисловців і підприємців та профспілковими об'єднаннями України на 1997-1998 роки;

• Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України і Конфедерацією роботодавців України та профспілковими об'єднаннями України на 1999-2000 роки, її дія була продовжена на 2001 рік;

• Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України, Конфедерацією роботодавців України та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2002-2003 роки,

• Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2004-2005 роки,

• Генеральна угода про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2010-2012 роки.